Уваров Сергій Семенович
Уваров Сергій Семенович | |
---|---|
рос. Сергей Уваров | |
Народився | 25 серпня (5 вересня) 1786 Москва |
Помер | 16 вересня 1855 (69 років) Москва |
Громадянство | Російська імперія |
Діяльність | мовознавець, класицист, політик, археолог, slavophile, діяч освіти |
Знання мов | російська[1] |
Членство | Німецький археологічний інститут, Російська академія наук, Петербурзька академія наук, Баварська академія наук і Академія надписів та красного письменства (1855)[2] |
Титул | граф |
Посада | міністр освітиd і член Державної ради Російської імперії[d] |
Рід | Уваровиd |
Батько | Semyon Uvarovd |
Мати | Darya Golovinad |
У шлюбі з | Катерина Кирилівна Розумовська (1783–1848) |
Діти | Олексій Сергійович (1828–1884) |
Автограф | |
Нагороди | |
Уваров Сергій Семенович (рос. Уваров Сергей Семёнович; 25 серпня (5 вересня) 1786, Москва — 4 (16) вересня 1855, Москва) — російський державний діяч, міністр народної просвіти, почесний член (1811) та президент (1818–1855) Російської академії наук, граф (1846).
Представник та ідеолог так званого російського «консервативно-аристократичного відродження», що стало реакцією на Велику французьку революцію.
Навчався в Ґеттінґенському університеті, де слухав лекції Авґуста Людвиґа Шлецера, Ґ. Ф. Міллер, автор «Сибірської історії», належав до плеяди німецьких інтелектуалів-гуманітаріїв, близько знайомих із російською історією. Вони розвивали власні концепції минулого Росії, відмінні від «сарматизму», «скіфства» і взагалі «варварства» Русі, що панували тоді й були закріплені в польських хроніках. Пізніше Уваров підпав під вплив ідей Ґете та Шлеґеля.
Опублікував ряд праць із давньогрецької літератури та археології. Входив до літературного товариства «Арзамас» (із прізвиськом рос. Старушка). З 1832 — заступник міністра, у 1833-1849 — міністр народної просвіти.
У 1857 син Уварова Олексій Сергійович запровадив на честь батька Уваровські премії при Академії наук.
Сергій Уваров увійшов до російської історіографії як автор написаної ним 1834 р. на замовлення царя Миколи І великодержавницької доктрини[3], що сорока роками пізніше здобула назву «теорії офіційної народності». Популярна в подальшому формула з неї — «православ'я, самодержавство, народність» — є перекладом-калькою із німецької. Сергій Уваров запозичив у німецького історика Гайнріха Людена[de] (1778—1847) його тріаду: «Батьківщина, народ, держава».[4]
На думку російського історика Семена Окуня, Уваров був «мракобіс за переконаннями та святенник за натурою»[5].
З 1811 був одружений з фрейліною графинею Катериною Олексіївною Розумовською (1783—1849), дочкою графа Олексія Розумовського, попереднього міністра народної просвіти. Від шлюбу з нею мав сина і трьох доньок:
- Єлизавета Сергіївна (1812-?), Померла неодруженою.
- Олександра Сергіївна (1814—1865), була одружена з князем Павлом Олександровичем Урусовим (1807—1886).
- Наталія Сергіївна (1821—1843), була одружена з Іваном Петровичем Балабіним.
- Олексій Сергійович (1825—1884), любитель старовини, російський археолог і вчений, був одружений з Парасковією Щербатовою.
У петербурзькому товаристві жваво обговорювали гомосексуальність Уварова. Призначення ним на посаду віцепрезидента академії свого коханця Михайла Дондукова-Корсакова висміяв у відомій епіграмі Олександр Пушкін ("В Академії наук Засідає князь Дундук … ") [6].
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ Опублікована у вигляді міністерської директиви у 1-му томі Журналу міністерства народної просвіти за 1834 рік.
- ↑ Г. Г. Шпет. Нарис розвитку російської філософії. 1922. — М.: РОССПЭН, 2008.
- ↑ М. М. Шевченко. Понятие «теория официальной народности» и изучение внутренней политики императора Николая I.
- ↑ Библиотека Гумер — Кон И. С. Любовь небесного цвета(рос.)
- Зорин А. Л. Идеология «православие — самодержаваие — народность»: Опыт реконструкции // М. : НЛО, 1997. — Т. 26. — С. 71—104. (рос.)
- Фролов Э. Д. Граф Сергей Семенович Уваров и академический классицизм. (рос.)
- Уваров Сергій Семенович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 354.
- Уваров Сергій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1945-1946. — 1000 екз.
- А.-Х. Султыгов. Гражданин УВАРОВ: Внимайте гласу истории!
- Ю.Соловьёв. Трилистник империи
- Виттекер Ц. X. Граф С. С. Уваров и его время / Пер. с англ. Н. Л. Лужецкой — СПб., «Академический проект», 1999—350 с. (Серия «Современная западная русистика», т. 22)
- Народились 5 вересня
- Народились 1786
- Померли 16 вересня
- Померли 1855
- Академіки РАН
- Члени Баварської академії наук
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Уварови
- Російські археологи
- Російські історики
- Президенти Російської академії наук
- Російські державні діячі
- Археологи Російської імперії
- Уродженці Москви
- Померли в Москві