Тета1 Оріона C

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Θ1 Оріона C

Тета1 Оріона C


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Оріон
Пряме піднесення 05h 35m 16.5s
Схилення −05° 23′ 24″
Видима величина (V) 5.13
Характеристики
Спектральний клас O6pe V
показник кольору U−B −0.88
показник кольору B−V +0.02
Тип змінності ?
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +28 км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −0.92 мас/рік

за схиленням: 0.13 мас/рік

Паралакс (π) −1.85 ± 2.12 мас
Відстань 1500 світлових років
460 парсек
Абсолютна величина (MV) −3.2
Подробиці
Маса 40 M
Радіус 8 R
Світність 251 000 L
Ефективна температура 45 500  K
Металічність [Fe/H] ?
Обертання ~112 km/s
Вік 1.2 × 106 років
Інші позначення
41 Ori C, HR 1895, HD 37022, SAO 132314, V1016 Ori.
Посилання
SIMBADдані для HD+37022

Θ1 Оріона C є наймасивнішою і, відповідно, найяскравішою зорею розсіяного скупчення Трапеція Оріона, яке розташоване у центрі Туманності Оріона.

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]
θ1 Orionis C виглядає як подвійна зоря з VLTI в ближній інфрачервоній області спектра інтерферометрії.

Ця зоря має спектральний клас O6. Завдяки своїй високій ефективній температурі Θ1 Оріона C випромінює максимум енергії в ультрафіолеті й тому її блиск набуває блакитного кольору. Її видима зоряна величина становить 5,1. При відстані від Землі в 1500 світлових років це відповідає абсолютній зоряній величині біля −3,2.

Θ1 Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Внаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми з зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км сек., що створює зоряний вітер в тисячу разів потужніший за сонячний вітер.

Інфрачервоні зображення зорі Θ1 Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e=0,53 - 0,59.[1] Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,"037[2] можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек.[1] Цікаво, що зоря Θ1 Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P=15,422 доби.

Еволюція

[ред. | ред. код]

Відповідно до сьогоденних уявленнь про зоряну еволюцію після закінчення термоядерних реакцій горіння водню в центрі зорі Θ1 Оріона C перетвориться згодом на червоного надгіганта й через кілька мільйонів років закінчить свою еволюцію спалахом наднової.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Kraus et al. 2009A&A...497..195K
  2. Schertl et al. 2003A&A...402..267S
  • Gagne, Marc; et al. (1997). Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ1 Orionis C. Astrophysical Journal Letters. 478 (2): L87—L90. Bibcode:1997ApJ...478L..87G. doi:10.1086/310558.
  • Walborn, N. R. (1981). Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C. Astrophysical Journal. 243 (1): L37—L39. Bibcode:1981ApJ...243L..37W. doi:10.1086/183438.

Посилання

[ред. | ред. код]