Толмачово (Ленінградська область)
Толмачово | |
---|---|
Країна | Росія |
Суб'єкт Російської Федерації | |
Код ЗКАТУ: | 41233554000 |
Код ЗКТМО: | 41633154051 |
Основні дані | |
Час заснування | 1858 |
Поштовий індекс | 188255 |
Телефонний код | +7 81372 |
Географічні координати: | 58°51′10.000000100806″ пн. ш. 29°54′50.000000100406″ сх. д. / 58.85278° пн. ш. 29.91389° сх. д. |
Вебсторінка | gptolmachevo.ru |
Мапа | |
|
Толмачово (до 1919 року — станція Преображенська) — селище міського типу, адміністративний центр Толмачовського міського поселення, Лузький район, Ленінградська область, Росія.
Селище розташовано у центральній частині району на правому березі річки Луга. У селищі є станція Толмачово залізничної лінії Санкт-Петербург—Луга.
За 2 кілометри на схід проходить автошлях «Псков».
Населений пункт виник 1858 року під час будівництва залізниці Санкт-Петербург — Варшава.
У XIX — на початку XX століття станція адміністративно належала до Перечицької волості 1-го стану Лузького повіту Санкт-Петербурзької губернії.
За даними «Пам'ятної книжки Санкт-Петербурзької губернії» за 1905 рік населений пункт називався селище Преображенське. 360 десятин землі у Преображенському належали почесному громадянину Миколі Валентиновичу Сазікову, а також 5 десятин — архітектору Свіньїну та нащадкам професора Академії мистецтв Шишкіна[1].
До 1919 мало статус селища при станції Преображенській, оскільки в околицях станції квартирував Преображенський кавалерійський полк. 1919 селище було перейменовано на честь революціонера Миколи Толмачова.
З 1917 до 1927 року існувала Толмачовська волость Лузького повіту[2].
За даними 1933 року Толмачово було дачним селищем та адміністративним центром Толмачовської сільради Лузького району, до якої входили 13 населених пунктів: села Болото, Жельці, Заполля, Кемка, Пустинь, Сітенка й дачні селища Железо, Ляпунов Двір, Плоске, Скобельцино, Толмачово, Шалога загальним числом населення 2 504 особи[3].
Станом на 1 січня 1935 року населення дачного селища Толмачово становило 1 600 осіб[4].
1936 року до складу Толмачовської сільради входили 15 населених пунктів, 1034 господарства й 7 колгоспів[5].
1862 | 1926[6] | 1935[7] | 1939[8] | 1945 | 1949 | 1959[9] |
---|---|---|---|---|---|---|
17 | ↗904 | ↗1600 | ↗1767 | ↗2191 | ↘2030 | ↗3377 |
1970[10] | 1979[11] | 1989[12] | 1997[13] | 2002[14] | 2007[15] | 2009[16] |
↗3650 | ↗3797 | ↗3948 | ↘3600 | ↘3378 | ↘3100 | ↘2862 |
2010[17] | 2012[18] | 2013[19] | 2014[20] | 2015[21] | 2016[22] | 2017[23] |
↗3232 | ↘3168 | ↘3055 | ↘2993 | ↘2956 | ↘2937 | ↘2911 |
2018[24] | 2019[25] | 2020[26] | ||||
↘2862 | ↘2811 | ↘2760 |
У селищі розміщується завод залізобетонних виробів і металоконструкцій[27] на правому березі річки Луга. На лівому березі розташовано Лузький завод залізобетонних виробів[28]. Також у селищі розташований Лузький комбікормовий завод[29].
Неподалік від селища Толмачово розташований нині закритий будинок відпочинку «Живий струмок».
Селище розташовано за 124 кілометри на південь від Санкт-Петербурга й за 15 км на північ від районного центру, міста Луги, на обох берегах річки Луги. Два зупинних пункти приміського залізничного сполучення: на правому березі річки Луга — станція Толмачово, на лівому березі — платформа Партизанська. На обох зупиняються всі приміські електропоїзди, окрім експресів Санкт-Петербург — Луга — Санкт-Петербург і швидкого приміського поїзда «Плесковъ» Санкт-Петербург — Псков — Санкт-Петербург[30].
На річці Луга є пристань, розташована на правому березі, біля станції Толмачово. До початку 1990-их років на річці діяла регулярна пасажирська лінія Толмачово — Хілок. У Толмачово була суднобудівна верф і річковий вокзал[31]. У 1980-их роках пасажирське сполучення здійснювалось пароплавами типу «Зірниця», нині судноплавство річкою практично відсутнє, будівля верфі руйнується.
Автобусне сполучення з містом Луга та найближчими селами[32]. Лівобережною частиною селища проходять автобусні маршрути 110 «Луга — Миколаївське» та 110Б «Луга — Осьміно»[33].
У селищі є середня школа. Офіційною датою заснування школи вважається 1 листопада 1901 року[34]. Є також музична школа й дитячий садок. До числа освітніх закладів належить Толмачовський дитячий будинок.
Заклади культури представлені муніципальним закладом «Соціально-культурний центр дозвілля й відпочинку», до складу якого входять будинок культури в Толмачово, а також клуби й бібліотеки у населених пунктах Толмачовського міського поселення[35]
Поряд із сучасним селищем, у садибі Затишшя жив російський письменник Михайло Салтиков-Щедрін.
- ↑ «Пам'ятна книжка Санкт-Петербурзької губернії. 1905», стор. 161, 176
- ↑ Волосні ради Ленінградської губернії. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Ленінградської області. — Л., 1933, стор. 47, 271
- ↑ Адміністративно-економічний довідник з Ленінградської області. — Л., 1936, стор. 24
- ↑ Адміністративно-економічний довідник з Ленінградської області. — Л., 1936, стор. 158
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L’U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928
- ↑ РГАЭ, ф. 1562, оп. 336, д. 1248, лл. 83—96.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Архів оригіналу за 24 серпня 2011.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Архів оригіналу за 24 серпня 2011.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области. — СПб., 1997, с. 21
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года (PDF). Процитовано 22 червня 2018.
- ↑ Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года (PDF). Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Стабільність — запорука успіху. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 21 березня 2015.
- ↑ Лузький завод ЗБІ, ТзОВ — Виробництво залізобетонних виробів
- ↑ Лузький комбікормовий завод (ЛККЗ), ВАТ, Толмачово: Компанії: ALL.BIZ: Росія[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Розклад руху приміських поїздів Санкт-Петербург. Розклад електричок. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 21 березня 2015.
- ↑ Водний транспорт Ленінградської області. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 21 березня 2015.
- ↑ Толмачовське міське поселення — Розклад руху транспорту
- ↑ Інфо ЛУГА — Розклад руху автобусів міста Луга й району
- ↑ МОУ «Толмачовська середня загальноосвітня школа» — Головна сторінка
- ↑ Толмачовське міське поселення — Заклади освіти і культури
- Баскаченко І., Зерцалов В. Луга, Л.-1964
- Зерцалов В. І. Луга: Путівник, Л.-1972
- ВРЕ