Перейти до вмісту

Томаж Планіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Томаж Планіна
Народився17 березня 1934(1934-03-17)
Шкоф'я-Лока, Словенія
Помер31 грудня 2014(2014-12-31) (80 років)
Лашко, Словенія
Країна Словенія
 Югославія
 Королівство Югославія
Діяльністьспелеолог, ботанік, фотограф
Знання мовсловенська[1]
Автограф

Томаж Планіна (словен. Tomaž Planina; 17 березня 1934(1934березня17) — 31 грудня 2014) — словенський печерний фотограф, спелеолог і ботанік. Знаний своїми роботами в галузі печерної фотографії, лабораторними випробуваннями мотузок, особливо вузлів, і внеском у розвиток одномотузкової техніки SRT[2][3].

Дитинство, освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]
Ligusticum seguieri з осою

Народився в місті Шкоф'я-Лока, в сім'ї Франца Планіни, географа, картографа, біолога, директора Музею природної історії Словенії та Маринки Планіна[4]. Після початкової та середньої школи у Любляні, куди переїхала родина, закінчив біологічний факультет Люблянського університету у 1957 році. Тема його дипломної роботи «Ligusticum seguieri v jugovzhodnih apneniških Alpah» («Ligusticum seguieri в південно-східних вапнякових Альпах») — коренева рослина солодки з сімейства Apiaceae[5][3]. Попри досягнення Планіни в ботаніці та створення широко знаного гербарію, він не став продовжувати академічну кар'єру, і влаштувався на роботу в Центр розробок та технологій компанії Іскра електроніка й автоматизація, де спеціалізувався в галузі корозії електричних контактів, викликаної біологічними факторами та забрудненням повітря. Обіймав різні посади, зокрема керівника дослідницького проєкту; ця галузь залишалася його покликанням все його професійне життя[6][7][8].

Спелеологія

[ред. | ред. код]

Екскурсії в печери шкільного наукового гуртка, організовані піонером спелеології в Словенії Павлом Кунавером, були дуже популярними, і саме це змусило Планіну зацікавитися печерами[4]. Він приєднався до DZRJL — Люблянського товариства дослідження печер — 1950 року[9], коли йому було 16 років, і 1954 року зробив свій перший внесок у складання Словенського спелеоатласу — печерного реєстру, трьома новими печерами вище Врхники. До 1992 року зареєстрував 51 нову печеру, в основному в низинному карсті[10][11][12][13].

Планина на печерній фотосесії, 1960

З 1953 до 1956 рік брав участь у перших дослідженнях високогірного карсту на плато Малі-поді нижче гори Скута в Камник-Савінських Альпах[14][15][16]. У наступні роки також приєднався до кількох експедицій у печеру Триглавсько брезно на плато Триглава, висота 2377 м. Надії на велику глибину не виправдалися через непрохідну крижану ущелину на глибині 274 м[17][4][18]. Разом з Йоже Штірном написав оглядову статтю про високогірний карст, яку опублікували після його смерті[19]. У середині 1960-х років відбулася зміна поколінь — в люблянському суспільстві дослідження печер команда, утворена до Другої світової війни поступилася місцем молодшим спелеологам[20]. Це відразу позначилося на більш амбітній програмі, натхненній великим успіхом 1963 року, коли невелика група молодих спелеологів подолала вузький прохід наприкінці печери Найдена яма (Najdena jama). Печера, виявлена Вільємом Путіком наприкінці XIX століття над лійками річки Уніца, що несе води з печери Постойнска Яма, була всього 250 метрів у довжину, але очікувалося з'єднання з підземною річкою. Після прориву відкрилася велика печера завдовжки 5 км[21].

Команда DZRJL, Жанкана яма, 1969

Планіна керував DZRJL у 1967—1971 роках і 1984—1986 роках[22]. Під його керівництвом пройшли експедиції в дуже глибокі печери. Найбільше значення мала експедиція 1969 року з 20 осіб в печеру Жанкана яма (як її називають місцеві жителі) недалеко від села Рашпор, в Істрії, Хорватія[23][24]. Це провал місцевого струмка, який влітку пересихає. У ньому після кількох початкових колодязів невеликого розміру відкривається велика підземна прірва глибиною 200 м[25]. Між Першою світовою війною і Другою світовою війною Істрія належала Італії, в літературі печера називалася Абіссо Бертареллі, її досліджували у 1924 і 1925 роках[26]. На глибині 450 м з 1924 до 1926 рік її вважали найглибшою печерою у світі[27]. Після 1959 року це була найглибша печера в Югославії, до якої входили Словенія та Хорватія. За нею йшли Готж (також в Істрії, -420 м) і Язбен (Словенія, -365 м)[28]. Оскільки часто траплялося, що італійське знімання печер Словенського Примор'я до Другої світової війни показували більшу глибину, ніж була насправді, однією з цілей експедиції було провести нове точне знімання. Експедиція досягла раніше знаного дна печери, італійського сифона, на глибині 346 м і далі просунулася по довгому невисокому мулистому горизонтальному тунелю до словенського сифона на глибині 361 м. Нова глибина перемістила печеру на третю позицію в списку найглибших югославських печер. Наступні експедиції DZRJL в Готж і Язбен зменшили глибину Готжа до 320 м, а Язбена до 334 м. Жанкана яма залишилася на першому місці[23]. Ці досягнення поставили DZRJL на вершину югославської спелеології того часу[20].

Наступна велика експедиція під керівництвом Планини була до Прірви біля голови козиці (Brezno pri gamsovi glavici) над Бохинським озером у вересні 1972 року. Печера була виявлена 1969 року спелеологами спелеоклубу Залізничар (Залізничний спелеологічний клуб), іншого Люблянського спелеологічного товариства. Вони досліджували печеру до глибини 40 м у 1969 році, до −170 м у 1970 році, до −475 у 1971 році та до −615 м у серпні 1972 року в експедиції, в якій також брав участь Юрій Анджеліч-Єті, член DZRJL[29][30]. Глибини не вимірювалися, а просто оцінювалися, тому завданням команди DZRJL, до якої входив Єті, який добре знав печеру, було німання і знайти можливе продовження. Глибина печери була скоригована до 444 м, стала другою за глибиною печерою в країні, також було знайдено продовження[29]. У найближчі роки наступні експедиції DZRJL поглибили печеру до 817 м[31].

Основними спелеорайонами у Словенії, де працював Планіна, були озеро Церкниця та печери Планінського поля, особливо Раков Шкоцян, Крижна яма та Найдена яма. За межами Словенії він був добре знайомий з гірським хребтом Велебит у Хорватії та масивом Дурмітор у Чорногорії — деякі частини цих областей він знав краще за місцеві[6][4].

Випробування мотузок

[ред. | ред. код]

У 1970-х роках, коли техніка однієї мотузки SRT замінила використання гнучких тросових сходів й одночасно спростила і полегшила спуск і підйом у глибоких шахтах, Планіна зацікавився питанням безпеки[32]. Спелеолог більше не був захищений подвійним дротом і страхувальною мотузкою в руках колеги над шахтою — контакт мотузки зі стіною, придатність спорядження для спуску та підйому[33], зношування мотузки стали найважливішими факторами[34]. Він перевіряв міцність мотузки на розрив у лабораторії враховуючи її вік[35][34], просочення[36], зношування[35][34], і вузли, якими була закріплена мотузка[37][38][39]. Планіна також був одним з засновників словенської Служби порятунку в печерах та членом редакційної колегії головного словенського журналу про печери «Naše jame» (Наші печери) з 1977 року до самої смерті[40].

Печерна фотографія

[ред. | ред. код]
У печері Крижна яма, 1974

Планіна став третім у списку великих словенських печерних фотографів після Богомила Брінчека (1884—1914) і Франца Бара (1901—1988), у якого він навчився мистецтва фотографії в печерах[41][3]. Вже у 1960-х роках почав використовувати 35 мм однооб'єктивний дзеркальний фотоапарат замість великоформатних фотоапаратів, які повсюдно використовувалися в печерній фотографії того часу. Планіна також відмовився від магнієвого спалаху як засоби освітлення через сильне забруднення повітря в печерах при її застосуванні, і став першим, хто опанував використання електронного спалаху. Правильне освітлення великих підземних залів, особливо поверхонь з низьким рівнем відбиття, як-от глина, вимагає великої кількості спалахів великої потужності, зазвичай з декількох позицій. Щоб ефективно застосовувати електронні спалахи, Планіна додав великий зовнішній батарейний блок, що скоротив час зарядки спалаху до декількох секунд і збільшив ресурс до кілька сотень спрацьовувань[3]. Він зафіксував на фотографіях більшість експедицій DZRJL у 1960-х та 1970-х роках. Його найуспішніші роботи зроблені в оводненій печері Крижна яма. Роботи Планіни регулярно з'являлися в природничо-науковій пресі, використовувалися для реклами печер[42], а також він публікував статті про печери та техніку печерної фотографії[43][44].

Планіна 2000 рік

Нещасний випадок у горах

[ред. | ред. код]

Під час екскурсії 1994 року на гору Яловець, 2645 м, великий камінь покотився сніговим кулуаром і травмував Планіні ногу нижче коліна. Одужання, яке завершило його професійну кар'єру, тривало кілька років, він знову міг ходити, але так і не відновився повністю[45]. Він помер незадовго до переддня Нового року 2015 від ускладнень після тривалої хвороби[3].

Спадщина

[ред. | ред. код]

Робота Планіни відображається в багатьох досягненнях його рідної спелеологічної установи — Люблянського товариства дослідження печер — та словенської спелеології загалом, важливим є його внесок у покращення та безпеку спелеологічного спорядження. Він виявляв повагу до незайманого печерного середовища, відкрив шлях до чистої й екологічної печерної фотографії. Планіна був мостом між поколіннями та великим наставником, його пам'ятатимуть за ідеї, розв'язання проблем, безмежний гумор і надзвичайну любов до спелеології та печер[46][4][3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ CONOR.Sl
  2. ↑ Tomaž Planina / Personal Bibliography. Co-operative Online Bibliographic System & Services (англ.). Maribor, Slovenia. Процитовано 28 квітня 2021.
  3. ↑ а б в г д е Jakopin, Primož (2015). Tomaž Planina (1934–2014). Jamar [Caver] (словен.). Т. 12, № 3. Ljubljana: Jamarska zveza Slovenije [Speleological Association of Slovenia]. с. 14—15. Процитовано 29 грудня 2020.
  4. ↑ а б в г д Kunaver, Jurij (2021). Kako se je kalilo prijateljstvo s Tomažem Planino (1934–2015) [The hardening of my friendship with Tomaž Planina (1934–2015)] (PDF). Glas podzemlja [Voice of the Underground] (словен.). Ljubljana: DZRJL. с. 3—8. Процитовано 28 квітня 2021.
  5. ↑ Planina, Tomaž (1957). Ligusticum seguieri v jugovzhodnih apneniških Alpah [Ligusticum seguieri in the south-eastern limestone Alps // Licorice root] (Дипломна робота Diploma) (словен.). University of Ljubljana. с. 54.
  6. ↑ а б Legat, Andraž (4 лютого 2015). In memoriam: Tomaž Planina (словен.). Ljubljana: DELO. Процитовано 29 грудня 2020.
  7. ↑ Poročilo o delu za leto 1974 [Activity report for 1974] (PDF) (словен.). Raziskovalna skupnost Slovenije, Sklad Borisa Kidriča [Research Community of Slovenia, Boris Kidrič Fund]. 1975. с. 64. Процитовано 1 травня 2021.
  8. ↑ Planina, Tomaž; Prelovšek, Avrelija; Kloar, Igor (1976). Vpliv stopnje onesnaženja zraka na električne avtomatske naprave v telekomunikacijah in industriji [Influence of air pollution level on electrical automatic devices in telecommunications and in industry] (словен.). Kranj: Iskra – Elektromehanika.
  9. ↑ Presetnik, Primož; Fajdiga, Bojana (13 липня 2015). DZRJL Members 1910 – 2010 (англ.). DZRJL [Ljubljana Cave Exploration Society]. Процитовано 29 квітня 2021.
  10. ↑ New caves, Registration No. 501 to 1800 (англ.). DZRJL. 6 вересня 2015. Процитовано 3 травня 2021.
  11. ↑ Nove jame, od št. 1801 do 3300 [New caves, Registration No. 1801 to 3300] (словен.). DZRJL. 6 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2021.
  12. ↑ Nove jame, od št. 3301 do 4600 [New caves, Registration No. 3301 to 4600] (словен.). DZRJL. 6 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2021.
  13. ↑ Nove jame, od št. 4601 do 8800 [New caves, Registration No. 4601 do 8800] (словен.). DZRJL. 6 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2021.
  14. ↑ Planina, Tomaž (2020). Mali Podi 11. – 19. 8. 1953 [Mali Podi, 11–19 August 1953] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 117—118. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  15. ↑ Planina, Tomaž (2020). Mali Podi pod Skuto 20. – 27. 8. 1954 [Mali Podi below Mt. Skuta, 20–27 August 1954] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 119—121. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  16. ↑ Planina, Tomaž (2020). Mali Podi pod Skuto 8. – 16. 8. 1956 [Mali Podi below Mt. Skuta, 8–16 August 1956] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 122. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  17. ↑ Koželj, Tomaž (1978). Triglavsko brezno 1977 [Triglavsko brezno Abyss 1977] (PDF). Planinski vestnik [The Alpine Journal] (словен.). Ljubljana: Planinska zveza Slovenije [Alpine association of Slovenia]. 78 (7): 434—438. Процитовано 30 грудня 2020.
  18. ↑ Triglavsko brezno, Kataster jam, kat. št. 1558 [Triglavsko brezno, Slovenian Cave Registry, Cave No. 1558] (словен.) (англ.). Društvo za raziskovanje jam Ljubljana. Процитовано 18 квітня 2023.
  19. ↑ Planina, Tomaž; Štirn, Jože (2020). Visokogorski kras [High mountain karst] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 112—116. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  20. ↑ а б DZRJL History: 1961 – 1974 (англ.). DZRJL [Ljubljana Cave Exploration Society]. 23 серпня 2015. Процитовано 5 травня 2021.
  21. ↑ Baraga, Andrej (1966). Skrivnostna reka [Mysterious river] (PDF). Planinski vestnik [The Alpine Journal] (словен.). Ljubljana: Planinska zveza Slovenije [Alpine association of Slovenia]. 66 (12): 506—513. Процитовано 8 січня 2021.
  22. ↑ DZRJL presidents (англ.). DZRJL [Ljubljana Cave Exploration Society]. April 2021. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 28 квітня 2021. [Архівовано 2021-05-25 у Wayback Machine.]
  23. ↑ а б Šušteršič, France (1969). Nove raziskave v Žankani jami pri Rašporju [New exploration in Žankana jama near Rašpor] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). Jamarska zveza Slovenije [Speleological Association of Slovenia]. 11: 57—66. Процитовано 29 квітня 2021.
  24. ↑ Glavaš, Ivan (2017). Jama kod Rašpora – 95 godina istraživanja [Jama kod Rašpora – 95 years of exploration]. Subterranea Croatica (хор.). Karlovac: Speleološki klub "Ursus spelaeus". 15 (1): 2—13. Процитовано 5 травня 2021.
  25. ↑ Battelini, Rodolfo (1926). Abisso Bertarelli nelle sue emozionanti e tragiche esplorazioni [Abisso Bertarelli in its exciting and tragic explorations] (PDF) (італ.). Trieste: Commissione Grotte dell' "Alpina delle Giulie". с. 88. Процитовано 29 квітня 2021.
  26. ↑ Medeot, Saverio L. (1974). Una tragedia speleologica di 50 anni fa: l'Abisso Bertarelli (1925–1975) [A speleological tragedy of 50 years ago: the Bertarelli Abyss (1925–1975)] (PDF) (італ.). Trieste: Commissione Grotte Eugenio Boegan. с. 56. Процитовано 29 квітня 2021.
  27. ↑ Storia del record mondiale di profondità in grotta dal 1839 al 2012 [History of the world record in cave depth from 1839 to 2012] (італ.). CENS – Centro Escursionistico Naturalistico Speleologico. 26 січня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  28. ↑ Hribar, France (1959). Najgloblja brezna v Jugoslaviji [The deepest abysses in Yugoslavia] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). Jamarska zveza Slovenije [Speleological Association of Slovenia]. 1: 29. Процитовано 29 квітня 2021.
  29. ↑ а б Pirnat, Jože; Planina, Tomaž (1973). Brezno pri gamsovi glavici v Julijskih Alpah [The pothole "Brezno pri Gamsovi glavici" in Julian Alps] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 15: 47—55. Процитовано 29 квітня 2021.
  30. ↑ Jakopin, Primož (6 січня 2021). Jurij Andjelić – Yeti / My caves are on Mt. Pršivec (англ.). Процитовано 5 травня 2021.
  31. ↑ Brezno pri gamsovi glavici, Kataster jam, kat. št. 3457 [Slovenian Cave Registry, Cave No. 3457] (словен.) (англ.). Društvo za raziskovanje jam Ljubljana. Процитовано 4 травня 2021.
  32. ↑ Planina, Tomaž; Šušteršič, France (2020). Aktivnosti tehnične komisije po drugi svetovni vojni [Activities of the technical commission after the Second World War] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 123—127. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  33. ↑ Baričič, Marjan; Planina, Tomaž (2002). Preizkus vrvi iz Brezna pod velbom [Testing of rope from the cave Brezno pod velbom] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 44: 173—177. ISSN 0547-311X. Процитовано 16 грудня 2020.
  34. ↑ а б в Planina, Tomaž (1989). Naše izkušnje s staranjem vrvi [Experience with rope aging] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 31: 41—43. ISSN 0547-311X. Процитовано 16 грудня 2020.
  35. ↑ а б Planina, Tomaž (2020). Staranje vrvi [Rope Aging] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 130. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  36. ↑ Planina, Tomaž (1989). Izkušnje pri preskušanju vrvi in njena impregnacija [Experience in rope testing and impregnation] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 31: 63—65. ISSN 0547-311X. Процитовано 16 грудня 2020.
  37. ↑ Planina, Tomaž (1989). Trdnost vozlov za jamarstvo [Strength of caving knots] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). Jamarska zveza Slovenije [Speleological Association of Slovenia]. 31: 35—40. ISSN 0547-311X. Процитовано 16 грудня 2020.
  38. ↑ Planina, Tomaž (1991). Primerjava bičevih vozlov [Comparison of clove hitch knots] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 33: 86—88. ISSN 0547-311X. Процитовано 16 грудня 2020.
  39. ↑ Planina, Tomaž (1991). Trdnost navzkrižnega vozla [Cross knot strength] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 33: 89—91. ISSN 0547-311X. Процитовано 16 грудня 2020.
  40. ↑ Planina, Tomaž (2020). Spomini na začetke jamarske reševalne službe (1959–1985) [Memories of the Cave rescue service beginnings (1959–1985)] (PDF). Naše jame [Our Caves] (словен.). 48: 128. ISSN 0547-311X. Процитовано 8 січня 2021.
  41. ↑ Bar, Franci (1964). Fotografiranje v jamah [Cave photography]. У Gams, Ivan; Habič, Peter; Savnik, Roman; Sket, Boris (ред.). Jamarski priročnik [Caving manual] (словен.). Ljubljana: Mladinska knjiga. с. 121—129.
  42. ↑ Kadrnka, Oldřich; Planina, Tomaž (1980), Rakov Škocjan [Postcard] ; Križna jama cave, Postojna: Postojnska jama
  43. ↑ Planina, Tomaž (1955). Jame in drugi kraški pojavi v okolici Škofje Loke [Caves and other karst phenomena in the vicinity of Škofja Loka]. Loški razgledi (словен.) (2): 164—171. ISSN 0459-8210.
  44. ↑ Planina, Tomaž (November 1980). Tehnika fotografiranja na jamarskih raziskovalnih ekskurzijah [Photography technique on cave exploration field trips]. Proteus (словен.). 43 (3): 115—117. ISSN 0033-1805.
  45. ↑ Praprotnik, Anton; Jakopin, Primož (January 2021). 1994 accident of Tomaž Planina in the couloir of Mt. Jalovec (англ.). DZRJL [Ljubljana Cave Exploration Society]. Процитовано 28 квітня 2021.
  46. ↑ Di Batista, Metod (1 січня 2015). Žalostna vest – umrl je častni Član Tomaž [Honorary member Tomaž is no longer with us] (словен.). DZRJL [Ljubljana Cave Exploration Society]. Процитовано 29 грудня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаж_Планіна&oldid=43897599