Томо Медвед
| Томо Медвед | |
|---|---|
| Tomo Medved | |
  | |
| Народження | 17 березня 1968 (56 років).svg){kind=small} СФРЮ,.svg){kind=small} СР Хорватія,громада Слунь |
| Країна |  Хорватія |
| Приналежність |  Збройні сили Хорватії |
| Вид збройних сил |  Сухопутні війська Хорватії |
| Освіта | вища |
| Роки служби | 1990-2011 |
| Партія | Хорватська демократична співдружність  |
| Член | Croatian National Ethics Courtd[1] |
| Звання |  бригадний генерал |
| Формування |  1-ша механізована гвардійська бригада «Тигри» |
| Війни / битви | Хорватська війна |
| По відставці | Міністр у справах ветеранів Хорватії (2016- ) |
| Нагороди | Орден князя Домагоя Орден хорватського хреста Орден хорватського трилисника Медаль Вдячності Батьківщини |
 Томо Медвед у Вікісховищі | |
То́мо Ме́двед (хорв. Tomo Medved; нар. 17 березня 1968, Цетінград) — відставний бригадний генерал хорватської армії, міністр ветеранів у правоцентристських уряді Тихомира Орешковича і першому, другому та третьому урядах Андрея Пленковича. З 17 травня 2024 року — також віцепрем'єр у третьому уряді Андрея Пленковича.
Народився в селі Шильковача, що в громаді Цетінград. Здобув середню технічну освіту, закінчивши технікум, працював на «Хорватських залізницях».[2]
Має вищу освіту в галузі економіки підприємств і фінансів, говорить англійською мовою.[3]
У листопаді 1990 добровольцем записався у загін, який діяв у селі Ракитє як підрозділ частини спецпризначення МВС Хорватії, що пізніше переросла у знамениту 1-шу механізовану гвардійську бригаду «Тигри».[2]
У наступному році призначений командиром взводу 2-го батальйону 1-ї механізованої гвардійської бригади «Тигри», де згодом став командиром роти.
Тричі поранений. Перший раз на початку Вітчизняної війни 16 серпня 1991, на західнославонському фронті, коли під час бою йому в легені влучив осколок. У жовтні 1991 у Покупському Медвед дістав вогнепальне поранення плечової ділянки руки. Розказують, що він це поранення вважав за подряпину і не хотів залишати бойових товаришів ні за яку ціну. Втретє дістав поранення у червні 1992 у місцевості позаду Дубровника, коли йому в ділянку хребта поцілив шматок шрапнелі.[2]
Після війни займав високі посади в ЗС, а в липні 2006 вступив на посаду радника начальника Генштабу з питань сухопутних військ. Був начальником управління кадрів Генштабу Збройних сил Хорватії.
2009 року підвищений до звання бригадного генерала. Звільнився за власним бажанням 2011 року.
У 1995–1996 роках навчався у загребському Командно-штабному училищі ім. Благо Задро (теперішній Військовій академії ім. Франьо Туджмана), а в 2005–2006 роках проходив підготовку у Військовому училищі ім. бана Йосипа Єлачича за напрямом «стратегічне і оперативне планування». Також закінчив Інститут мови Міністерства оборони США.
Відзначений низкою вищих державних нагород, таких як орден князя Домагоя, орден Хорватського хреста, орден Хорватського трилисника, медаль Вдячності Батьківщини з нагоди 5- і 10-річчя, медаль за участь в операції «Літо '95».[2]
У нього було двоє братів і п'ять сестер. Обидва брати, старший Мілан і молодший Іван були добровольцями війни за незалежність. Мілан загинув в останні дні війни під час операції «Буря». Іван зараз військовий діяч ЗС Хорватії.[3]
Член ХДС, брав активну участь в демонстрації фронтовиків хорватської війни за незалежність перед Міністерством ветеранів на Савському шляху, 66. Це була 555-денна, розпочата 20 жовтня 2014 року, акція протесту частини ветеранів, які відчули себе «на узбіччі суспільства» через бездіяльність міністерства і тому вимагали відставки міністра, його заступників і помічників.[4]
Голова Об'єднання ветеранів формування «Тигри», член Комітету ХДС у справах ветеранів.
15 березня 2016 прем'єр-міністр Орешкович на прес-конференції представив його як нового міністра у справах ветеранів Хорватії,[5] a 21 березня 2016 хорватський парламент затвердив його на цій посаді.
Одружений, батько трьох дітей.
- ↑ https://web.archive.org/web/20151117031449/http://www.viktimologija.com.hr/index.php/priopcenja/485-u-vukovaru-je-odrzana-prva-sjednica-hrvatskog-nacionalnog-etickog-sudista-hnes
- ↑ а б в г Tomo je tri puta ranjen, ali smrt brata Milana nije prebolio [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ а б Biografija Tome Medveda, kandidata za ministra branitelja [Архівовано 28 червня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ Što je stavarni cilj prosvjeda u Savskoj 66 [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ Vladajući su napokon odlučili: novi ministar branitelja je Tomislav Medved! [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- Офіційний сайт уряду Хорватії [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)