Тірімюжган Кадин-ефенді
| Тірімюжган Кадин-ефенді | |
|---|---|
| Tirimüjgan Kadın Efendi | |
| Народилася | 19 серпня 1819 Північний Кавказ |
| Померла | 3 листопада 1853 (34 роки) Стамбул, Османська імперія ·туберкульоз |
| Поховання | Нова мечеть |
| Країна | .svg){kind=small} Османська імперія |
| Посада | валіде-султан |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Османи |
| У шлюбі з | Абдул-Меджид I |
| Діти | Абдул-Гамід II |
Тірімюжган Кадин-ефенді[1] (19 серпня 1819 — 3 листопада 1853; осман. تیرمژکان قادین , стріляюча віями) — дружина султана Абдул-Меджида I і матір султана Османської імперії Абдул-Гаміда II.
Тірімюжган була шапсугського черкеського походження. Її батька звали Бекхан Бей, а матір — Алмаш Ханим.[1] У своїх мемуарах її онука Айше-султан каже, що, незважаючи на її добре задокументоване походження, вороги Абдул-Хаміда неправдиво стверджували, що вона була дочкою вірменського музиканта на ім'я Чандир.[1][2][3]
До султанського палацу Тірімюжган потрапила близько 1839 року. Тірімюжган отримала титул «Третя Кадин».[1] Чарльз Вайт сказав про неї таке:
Друга... має репутацію великої красуні та розумниці, а також пише вірші.[4]
Пізніше калфи в палаці відзначали, що дівчина була витонченою, добробажаною і дуже гарною: у неї були каро-зелені очі, довге темно-русяве волосся, світла тонка шкіра, струнка фігура і прекрасні руки та ноги. В жовтні 1840 року вона народила доньку Наїле, яка померла від віспи у віці 2,5 років в березні 1843 року[5]; 22 вересня 1842 року Тірімюжган народила майбутнього султана Абдул-Хаміда II[6]; останньою дитиною Тірімюжган став шехзаде Мехмед Абід-ефенді, який помер в травні 1848 року у віці близько одного року. Пізніше Абдул-Хамід назвав молодшого сина і одну із доньок на честь своїх покійних брата і сестри.[5]
Втративши дочку, Тірімюжган присвятила себе сину Абдул-Хаміду, а під час хвороби робила все можливе, щоб забезпечити його щастя. Щодня він їздив до палацу Бейлербей, щоб побачити її, а потім повертався до палацу Долмабахче.[7]
Нергіснігал-ханим була однією із найближчих слуг Тірімюжган. Вона призначила її на службу до своєї малолітньої дочки Наїме, а після смерті дочки — на службу до Абдул-Хаміда.[8] Тірімюжган перед своєю смертю сказала Нергіснігал: «Я довіряю тобі свого сина, не покидай його, доки ти жива, спи поза його кімнатою». Після її смерті Нергіснігал зробила те саме, що заповідали, і ніколи не залишала Абдул-Хаміда. Опікунка померла в 1892 році. Після смерті Тірімюжган Кадин-ефенді Абдул-Меджид довірив їхнього сина іншій своїй дружині, Рахіме Пірісту Кадин-ефенді, яка не мала власних дітей.[8]
Тірімюжган померла 3 листопада 1853 року в палаці Феріє та була похована в мавзолеї нових жінок у Новій мечеті в Стамбулі. Померши до того, як її син зійшов на трон, вона ніколи не була валіде-султан.[9][10] Серед усіх своїх колег вона відчувала себе найближчою до Пірісту Кадин і завжди дуже її поважала. Після її смерті Абдул-Хамід був усиновлений Пірісту, яка також була прийомною матір'ю Джеміле-султан.[11]
| Ім'я | Народження | Смерть | Примітки |
|---|---|---|---|
| Наїме-султан | 11 жовтня 1840 року[12][13][14] | 1 травня 1843 року[12][13][14] | народилася в палаці Топкапи;[12] похована у могилі Мустафи III[12] |
| Абдул-Хамід II | 21 вересня 1842 року[9][13][15] | 10 лютого 1918 року[15] | 34-й султан Османської імперії |
| Шехзаде Мехмед Абід-ефенді | 22 квітня 1848 року[9][16] | 7 травня 1848 року[9][16] | народився в палаці Чираган;[9] похований у Новій мечеті[9] |
- Тірімюжган — персонаж історичного роману Хіфзі Топуза «Абдульмеджит: Імпаратор Чокеркен Сарайда 22: Роман» (2009).[17]
- ↑ а б в г Uluçay, 2011, с. 204.
- ↑ Brookes, 2010, с. 128.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 575.
- ↑ Charles White (1846). Three years in Constantinople; or, Domestic manners of the Turks in 1844. London, H. Colburn. с. 10.
- ↑ а б Brookes, 2010, с. 127.
- ↑ Bahadıroğlu, 2007, с. 505.
- ↑ Brookes, 2010, с. 133.
- ↑ а б Brookes, 2010, с. 135.
- ↑ а б в г д е Uluçay, 2011, с. 205.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 576—577.
- ↑ Brookes, 2010, с. 134—135.
- ↑ а б в г Uluçay, 2011, с. 218.
- ↑ а б в Paşa, 1960, с. 144.
- ↑ а б Brookes, 2010, с. 285.
- ↑ а б Brookes, 2010, с. 277.
- ↑ а б Paşa, 1960, с. 145.
- ↑ Hıfzı Topuz (2009). Abdülmecit: İmparatorluk Çökerken Sarayda 22 Yıl: Roman. Remzi Kitabevi. с. 38. ISBN 978-975-14-1357-4.
- Uluçay, M. Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.
- Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu Mülkün Kadın Sultanları: Vâlide Sultanlar, Hâtunlar, Hasekiler, Kandınefendiler, Sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-6-051-71079-2.
- Brookes, Douglas Scott (2010). The Concubine, the Princess, and the Teacher: Voices from the Ottoman Harem. University of Texas Press. ISBN 978-0-292-78335-5.
- Paşa, Ahmed Cevdet (1960). Tezâkir. [2]. 13 - 20, Volume 2. Türk Tarih Kurumu Basımevi.