Перейти до вмісту

Козацькі українські кінні полки Російської Імперії 1812–1864

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Українські полки 1812 року)
«Козаки» Феліціан Мірбах[en] (1906)

Украї́нські козáцькі пóлки — козацькі військові підрозділи створені в Україні з частини раніш ліквідованих полків та охочих добровольців під час франко-російської війни. Набір, за обіцянки реставрувати українське козацьке військо, проводився на територіях Київської, Подільської, Чернігівської та Полтавської губерній із залученням Бузького козацького війська. В усіх інших губерніях тривав звичайний рекрутський набір. Діяли протягом 1812-16 років[1].

Формування

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Котляревському та
дуб під яким він агітував до лав козацтва (Горошине)

Після початку франко-російської війни задля посилення південного напрямку почалося формування нових кінних підрозділів. Першим надійшло розпорядження від 5 червня про створення чотирьох козацьких полків у Київській та Подільській губерніях:

«З людей до козацької служби здібних та здавна навичками і охотою до неї відомих»
Оригінальний текст (рос.)
[«Из людей к казачьей службе способных и издавна навыком и охотою к ней известных»] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)

Наступним був рескрипт початку липня від Олександра I згідно котрого генерал-губернатор Лобанов-Ростовський мав зорганізувати створення аналогічних полків у Полтавській та Чернігівській губерніях. Задля спрощення набору та стимулювання новобранців їм було обіцяно повернення скасованих у 1783 році козацьких прав та привілеїв. Подібну ідею підтримував зокрема Петро Багратіон. Ще три полки виставило Бузьке козацьке військо.

Постали 15-ть (9 полтавських і 6 чернігівських замість запланованих восьми) частин загальною чисельністю 42 тисячі вояк. Водночас розпочалося створення ополчення. Як ополченці, так і козаки озброювались, купували обмундирування та утримувались за рахунок не державних, а приватних коштів. Довідавшись про значні витрати на означені потреби місцевих спонсорів-волонтерів уряд суттєво зменшив їм казенні податки[2].

Впливові українські діячі Дмитро Трощинський і Василь Капніст відстояли перед генерал-губернатором надання цим полкам українського характеру. Проект організації козацьких полків уклав сенатор Михайло Миклашевський. До них зголошувалися козаки й селяни-кріпаки, щоб таким чином звільнитися з тяжкого соціального стану. Серед організаторів на Полтавщині був і Іван Котляревський. Загальна чисельність учасників усіх ополченських і козацьких полків в Україні перевищувала 60 тисяч.

У 1813 — 15 рр. частина козацьких полків брала участь у боротьбі проти армії Наполеона в Центральній і Західній Європі і взятті Парижу. По війні (1816) частина цих полків була перетворена на уланські[ru], а решту демобілізовано і повернено до селянського стану[3].

Перелік

[ред. | ред. код]
Козак та унтер-офіцер Кінних полків Полтавської губернії, 1812—1815 років
Формація Командувач Чисельність Місце формування
Кінні козацькі полки 10800 Полтавська губернія
1-й полк Полтавської губернії К. К. Куклярський, А. А. Щеткін[4] 1200 Говтва
2-й полк Полтавської губернії Лук'янович, А. А. Дараган 1200 Білики
3-й полк Полтавської губернії А. І. Кулябка, Оверня, А. Я. Лобанов-Ростовський 1200 Комишня
4-й полк Полтавської губернії Н. М. Копцевич, М. Л. Муравйов 1200 Кропивна
5-й полк Полтавської губернії І. П. Котляревський, Г. Рудницький, А. Санківський 1200 Горошине
6-й полк Полтавської губернії М. П. Свічка 1200 Яготин
7-й полк Полтавської губернії В. І. Олександрович 1200 Срібне
8-й полк Полтавської губернії де Коннор 1200 Іваниця
9-й полк Полтавської губернії Товбічєв 1200 Веприк
Кінні козацькі полки 7200 Чернігівська губернія
1-й полк Чернігівської губернії А. П. Безбородько, М. Я. Семека 1200 Чернігів
2-й полк Чернігівської губернії Потрясов 1200 Семенівка
3-й полк Чернігівської губернії С. С. Шапошников-Сахнов 1200 Короп
4-й полк Чернігівської губернії А. М. Бакан, Міклевський 1200 Вороніж
5-й полк Чернігівської губернії фон Шейнерт 1200 Кобіца
6-й полк Чернігівської губернії Барсуков, Я. І. Турчанинов 1200 Ромни та Глухів
Кінні козацькі полки 4772 Київська та Подільська губернії
1-й полк Київської губернії Піхельштейн 1055 Махнівка
2-й полк Київської губернії Оболенський 1248 Біла Церква
3-й полк Київської губернії Щербаков 1255 Умань
4-й полк Подільської губернії Міницький 1214 Кам'янець-Подільський
Бузьке козацьке військо 1500
1-й полк Бузьких козаків Чеченський 500 -
2-й полк Бузьких козаків - 500 -
3-й полк Бузьких козаків Селістранов 500 -


Козацькі українські кінні полки РІА

[ред. | ред. код]

Під час польського повстання 1830—1831 6 травня 1831 було сформовано 8 кінних полків. 1832 спочатку два з них були переведені (у серпні) та поселені на Півн. Кавказі, потім ще два передані (на поч. вересня) в митне відомство, 30 вересня усі полки були розформовані, а козаки, які входили до їхнього складу, призначені до переселення на Кавказ.

Під час Кримської війни 1853—1856 на підставі особливого маніфесту імп. Олександра II від 7 травня 1855 було сформовано 6 кінних полків по 7 сотень кожний, усім полкам було надано прапор. По завершенні війни всі ці полки у квітні 1856 було розформовано.

Останній раз козацькі українські кінні полки були сформовані під час польського повстання 1863—1864 25 травня 1863. Тоді було створено 3 полки — 1-й і 2-й Полтавські та 3-й Чернігівський. У червні 1864 їх розформували.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118. (рос.)
  2. Гуржій О., Реєнт О., Палій А. Війна 1812 року: український контекст / Відп. ред. В. А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2012. — 154 с. (38 с.)
  3. Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 3. — С. 1166—1190. Архів оригіналу за 22 Серпня 2017. Процитовано 11 Жовтня 2017.
  4. Калинин С. Е. Малороссийские казачьи полки в 1812—1814 гг. (прим.: вказано у порядку наступництва, а не одночасного виконання обов'язків)(рос.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]