Федотюк Петро Кузьмич
| Федотюк Петро Кузьмич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 6 серпня 1942 Літки | |||
| Помер | 7 серпня 2008 | |||
| Національність | українець | |||
| Alma mater | Київський державний університет ім. Т. Шевченка | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
|
| ||||
Федотюк Петро Кузьмич (6 серпня 1942, с. Літки - 7 серпня 2008) – український поет, прозаїк, редактор видань. Член національної спілки письменників України.
Народився Петро Кузьмич Федотюк 6 серпня 1942 року в с. Літки Лугинського району що на Житомирщині в родині службовця. Саме тут, в Літках минуло дитинство і юність поета. Краса природи, неповторні полісські краєвиди назавжди запали в юнацьке серце і відгукнулися в його творчості.
До школи пішов спочатку в Літківськівську семирічну, а потім в Лугинську середню школу.
Після школи працював на спорудженні доменної печі у місті Жданов (сучасний Маріуполь), целюлозно-картонному комбінаті в Астрахані, побував у геодезичній експедиції в Каракумах, трудився на цілині. П. Федотюк, перш ніж започаткувати свою літературну працю, пройшов чималий трудовий шлях. Усе побачене глибоко осмислив і перевтілив у художніх образах.[1]
Після закінчення у 1971 році журналістського факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка, Петро Федотюк працював журналістом у ряді районних та обласних газет на Житомирщині, на радіо, в журналі „Людина і світ”.
Помер письменник 7 серпня 2008 р. Похований в рідних Літках на Лугинщині.
Першу пробу пера Петро Федотюк зробив ще навчаючись в школі. В Лугинській районній газеті «Радянська перемога» було надруковано декілька його ранніх поезій.
Петро Федотюк автор більше двох десятків книг прози та поезії, сотень нарисів, публіцистичних статей, а також студій про мову в журналі "Вітчизна"[2].
В різний час окремими збірками входили:
- "Гуси далекого берега" (1972 рік);
- "Сонце над барханами" (1976 рук);
- "Кар’єр" (1981 рік);
- "Ловец птичьих голосов" (1983 рік);
- "Вікнами до сонця" (1986 рік)
- "На грішній землі" (1989 рік);
- "Петрів хрест" (1991 рук);
- "Зелена шибениця" (1993 рік);
- "Нічого робити" (1993 рік);
- "Якби мені трохи грошей" (2000 рік);
- "Добродії та лихочвори: етюди про рідну мову" (2005) та інші.
Основними напрямки літературної творчості П. К. Федотюка був реалізм з застосуванням гумористичних і сатиричних прийомів. Є в творчому доробку і ліричні твори.[3]
Лавреат Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка (2003) за етюди про рідне слово „Добродії та лихочвори”.
Лавреат Міжнародної премії ім. Алеко Костянтинова (1982, Болгарія),
- Федотюк Петро. Невидимий зв’язок. - /Пригоди. Подорожі. Фантастика. - Київ, Молодь. - 1990.
- Федотюк П. К. Якби мені трохи грошей: гуморески, пародії.– К.: Молодь, 2000. – 64 с.
- Федотюк П. К. Добродії та лихочвори: Етюди про мову (з редакторських записників). – К.: Просвіта, 2005. – 288 с.
- Федотюк П. К. Чотири новели // Вітчизна. – 2007. – № 5/6 (трав.-черв.). – С. 75-91.
- Федотюк П. К. Жити, щоб жити // Дніпро. – 2007. – № 9/10 (верес.-жовт.). – С. 73-101.
- Федотюк П. Час волі: роман // Вітчизна. – 2008. – № 11/12. – С. 24-119.