Кушель Франтишек
| Франтишек Кушель | ||||
|---|---|---|---|---|
 Франтишек Кушель | ||||
| Ім'я при народженні | Франтишек Кушель | |||
| Народження | 16 лютого 1895 с. Пяршай Мінського повіту Мінської губернії | |||
| Смерть | 25 травня 1968 (73 роки) США Рочестер | |||
| Поховання | Цвинтар Маунт-Хоупd | |||
| Країна | .svg){kind=small} БНР | |||
| Приналежність | БНР | |||
| Освіта | Віленське військове училищеd (1916) і Q117837724? | |||
| Член | Central Belarusian Concil of Wilno and Grodnod, Білоруська центральна рада і Рада Білоруської Народної Республіки | |||
| Війни / битви | Перша Світова війна Білорусько-радянська війна Друга Світова війна | |||
| Діти | Yaraslaw Kushald і Uladzimir Kushald | |||
| Нагороди |
| |||
 Кушель Франтишек у Вікісховищі | ||||
Франтишек Кушель (біл. Францішак Кушаль, 16 лютого 1895 — 25 травня 1968, Рочестер, США) — білоруський політичний та військовий діяч.
Закінчив Віленську Піхотну школу (1916). У Першу світову війну служив на Західному фронті. Останнє звання в російській армії — штабс-капітан. У 1919 році польська влада заарештувала його за пропаганду ідей білоруської державності. У 1919-1921-х роках був членом Військового Комітету Білоруської Народної Республіки. З 1922 року на службі в польському війську. Під час Польсько-німецької війни 1939 року — командир батальйону. Брав участь у боях в районі Львова. 22 вересня 1941 року його інтерновано в СРСР.
Разом з іншими польськими офіцерами Кушель потрапив у Старобільський табір (тепер Луганська область) для польських офіцерів військово-полонених, де утримувались 4 тис. вояків. Згодом його переведено до Бутирської в'язниці, де його ув'язнено з високопоставленими польськими військовиками, зокрема і з генералом Андерсом. На початку 1941 року його звільнено. Одночасно його дружині дозволено повернутися з заслання. Невдовзі повертається до Білорусі, де одразу переходить на бік німців.
Від січня 1941 року — керівник підстаршинської школи білоруської поліції в Мінську. З липня 1942 року — в Білоруській крайовій обороні. Головний військовий референт, керівник курсів перепідготовки старшин. У січні 1943 його введено до складу Білоруського Центрального Комітету.
Наприкінці Другої світової війни зумів вивести вояків останньої на захід до американської зони окупації Німеччини.
На еміграції від 1947 року очолював світове Товариство Білоруських Ветеранів.