Францішек Сковрон
| Францішек Сковрон | |
|---|---|
| Народження | 1856 |
| Смерть | 1929 |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна (підданство) |  Австро-Угорщина.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм |
 Францішек Сковрон у Вікісховищі | |
Францішек Ско́врон (пол. Franciszek Skowron, 1856, Ценжковиці — 1929, Відень[1]) — польський архітектор. Працював у Галичині та Буковині в різних напрямках історизму.
Закінчив Віденську політехніку. Від 1880-х років перебував на службі у австрійському міністерстві внутрішніх справ. Від 1893 року — приват-доцент у Львівській політехніці, викладає історію архітектури.[2] Разом з Юліаном Захаревичем здійснював загальне керівництво будівельними роботами при підготовці до Загальної крайової виставки, що відбувалась 1894 року у Львові. Співпрацював із Буковинським та Східногалицьким управліннями справедливості і спорудив за цей період понад 65 будинків судових установ. Член Політехнічного товариства у Львові у 1880—1882, 1883—1885 та 1892—1894 роках.[3] Головний інженер будівельної виставки 1892 року у Львові. Підсумував свої міркування з приводу будівельної галузі в Галичині через призму виставки у книзі «Nasz przemysł budowlany na wystawie lwowskiej w r. 1892».[4] Член журі конкурсу проектів перебудови Львівського університету (1913)[5]
- Ратуша в Ряшеві (1871, скульптури Петра Гарасимовича).[6]
- Друге місце на конкурсі проєктів палацу мистецтв для Галицької крайової виставки у Львові. 1893 рік.[7]
- Палац мистецтв у стилі неоренесансу для Загальної крайової виставки у Львові. Деталі плану та конструкції опрацювали Григорій Пежанський та Міхал Лужецький, скульптурне оздоблення Юліана Марковського та Антона Попеля. Збудований у 1894 році.
- Павільйон архітектури для Крайової виставки у стилі неокласицизму стилізований під грецький храм (спільно з Й. Круліковським). Інтер'єр розписаний Юліаном Крупським та Йосипом Баллою за ескізами Сковрона. Скульптурні прикраси виконані Антоном Попелем і Тадеушем Блотницьким. 1894 рік.
- Павільйон Яна Матейка на Крайовій виставці (Рацлавицька панорама). 1894 рік.
- Палац промисловості Крайової виставки площею бл. 6 тис. м² (спільно із Карлом Боубліком). Був прикладом модної стилізації народних мотивів. У цьому випадку стиль окреслюють як «Гуцульська сецесія».
- Неоромантичний житловий будинок Шидловських на нинішній площі Маланюка, 7 у Львові. Збудований 1897 року. Фасади прикрашено фресковими декоративними розписами ймовірно Фридерика Ляхнера.[8]
- Збудував у Станиславові (нині Івано-Франківськ): приміщення окружного суду на вул. Білінського, 15, (1907—1912); будівлю скарбниці на вулиці 3 травня, 31 (1910).[джерело?]
- Ряд будинків судових установ. Найвідомішими є «Палаци справедливості» у Львові на вул. Баторія (нині Князя Романа), та у Чернівцях (1904-1906, нині Обласна державна адміністрація)[9].
- Польський народний дім у Чернівцях на вул. Панській (нині Кобилянської, 36; 1906).
- Участь у проектуванні будівлі суду і дому «Сокола» в Ряшеві.
-
Палац архітектури. Львів, 1894 -
Палац промисловості. Львів, 1894 -
Палац мистецтв. Львів, 1894 -
Польський Народний Дім в Чернівцях (початок XX ст.) -
Колишній палац юстиції у Чернівцях
_copy.jpg)
- ↑ ANNO, Wiener Zeitung, 1930-01-08, Seite 17. anno.onb.ac.at. Процитовано 28 березня 2019.
- ↑ Z politechniki // Czasopismo Towarzystwa Technicznego Krakowskiego. — 1893. — № 23. — S. 282; Рудницький А. М. До історії архітектурної освіти в Західній Україні // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Т. 227. — (CCXXVII), 1994. — С. 355.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 95.
- ↑ Полянська І. Пам'ятні медалі рільничих та промислових виставок Східної Галичини (1875—1938) у колекції Львівського історичного музею // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XII. — Львів: Новий час, 2008. — С. 245.
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ Kronika bieżąca // Czasopismo Towarzystwa Technicznego Krakowskiego. — 1893. — № 3. — S. 32.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 107. — ISBN 978-966-7022-86-0..
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 25 січня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.]
- Бірюльов Ю. О. 100-ліття архітектурного спектаклю // Галицька брама. — 1994. — № 2. — С. 8—9.
- Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — С. 423. — ISBN 978-83-89273-52-9.