Філософська афористика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Філософська афористика (афористична філософія)філософія у формі афоризмів. Афористична філософія існує в усіх епохах і культурах і може бути усвідомлена як актуальний максимум есеїстичної філософії. Найбільш відомими представниками афористичної філософії в європейській культурі були Б. Паскаль, Ф. Ларошфуко, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше.

Якщо ми визнаємо, що філософська есеїстика тяжіє до лаконізму, то її вершиною є афористичність думки. Філософське есе може згортатися до афоризму, але автор здатен поєднувати і афоризми у структуровану цілісність, створюючи афористичний філософський трактат. Есе – це розгорнутий афоризм, а афоризм – це концентроване есе.

Афористична філософія, як і філософська есеїстика в цілому, є необхідним опосередкуванням між теоретичною філософією і філософським мистецтвом. Теоретиком і практиком афористичної філософії в сучасній українській культурі є Н. Хамітов,  серед відомих представників можна назвати Є. Головаху.

Література

[ред. | ред. код]