Хаапай (острови)
Острови Хаапай тонг. Haʻapai | ||||
Острови Хаапай | ||||
19°45′0″ пд. ш. 174°22′0″ зх. д. / 19.75000° пд. ш. 174.36667° зх. д. | ||||
Архіпелаг | Острови Тонги | |||
Акваторія | Тихий океан | |||
Кількість островів | 68 | |||
Найбільший острів | Тофуа | |||
Загальна площа | 126 км² | |||
Найвища точка | 1030 м | |||
Назва вершини | о. Као[1] | |||
Населення (2011 рік) | 6616 осіб | |||
Густота населення | 52,508 осіб/км² | |||
Країна | Тонга | |||
Регіон | Хаапай | |||
Острови Хаапай у Вікісховищі | ||||
Острови Хаапай[2][3] (тонг. Haʻapai, англ. Haʻapai) — група островів у центральній частині Королівства Тонга в південно-західній частині Тихого океану, які входить до однойменного округу. Розташована на північ від групи островів Тонгатапу та на південь від островів Вавау.
Архіпелаг Хаапай знаходиться за 204 кілометрів на північ від острова Тонгатапу та за 130 кілометрів на південь від островів Вавау.
Група включає в себе 68 островів, з яких 17 заселені. Два головних населених пункти архіпелагу розташовані на острові Ліфука: Пангаї (де знаходиться аеропорт) та Га'ano. Площа заселених островів становить близько 109,98 км², а загальна площа всіх островів — 126 км². Більшість островів є низовинними атолами. Винятком є тільки вулканічні острови Тофуа (на ньому знаходиться діючий вулкан) та Као (на ньому розташований згаслий вулкан, висотою 1030 м)[1]. Це найвищий вулкан і вершина Королівства Тонга.
Найбільші острови групи — Тофуа, Ліфука та Фоа. Інші великі острови — Нукунамо, Ха'ано і Уїха. На захід від основної групи островів розташовані острови Тофуа і Као, на північний захід — острів Коту, на південь — острів Номука з групою островів Оту-Му'ому'а.
Зміна чисельності населення архіпелагу Хаапай за переписом з 1996 по 2011 роки:[4]
Роки | 1996 | 2006 | 2011 |
---|---|---|---|
Чисельність населення, осіб | 8138 | ▼7570 | ▼ 6616 |
Згідно з археологічними розкопками, які проводилися в селі Хіхіфо на острові Ліфука, острови були заселені близько 1500 років до нашої ери представниками полінезійської культури лапіта. На Ліфука також були знайдені поховання людей, невелика фортеця, збудована, ймовірно, в XV столітті, а також кар'єр, де добували камінь.
Європейським першовідкривачем островів Хаапай став голландський мандрівник Абель Тасман, який відкрив в 1643 році острів Номука, де поповнив свої запаси прісної води. У 1774 і 1777 роках на деяких островах зупинявся англійський мандрівник Джеймс Кук. При цьому на одному з них мореплавець мало не став жертвою місцевих канібалів. Після цієї події, в 1777 році Кук назвав цю групу островів «Островами Дружби». 28 квітня 1789 року на острові Тофуа з частиною команди висадився англійський капітан Вільям Блай, після заколоту команди на його кораблі «Баунті». Однак їх атакували тубільці, і один з членів команди був убитий. Після цього Блай покинув Тофуа.
У вересні 2008 року швейцарець Ксав'єр Россет ентузіаст і мандрівник, прожив в одиночку на острові Тофуа 300 днів, взявши з собою на острів лише аптечку, супутниковий телефон, армійський ніж, мачете, одну пластину сонячних батарей і відеокамеру[5]. Своє проживання він зняв на відео, після чого був змонтований фільм[6].
Хаапай став першою групою островів в архіпелазі Тонга, жителі якого прийняли християнство.
- ↑ а б Kao. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 04-01-2017. (англ.)
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Тонга // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Geohive: Tonga (англ.)
- ↑ Monika Hippold: 300 Tage einsam im Pazifik — «Ich vermisse alles». Журнал: «Шпіґель». 7 жовтня 2010, процитовано 04-01-2017 (нім.)
- ↑ 300 днів на острові на YouTube
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- The Kingdom of Tonga — Haʻapai [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ha'apai [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.] travel guide from Wikivoyage (англ.)
- Tonga Statistics at a Glance [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)