Довгалюк Харитон
| Довгалюк Харитон | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Вочур Чернець А. Стебко ХОД (криптонім) | |||
| Народився | 15 жовтня 1916 Криволука, Заславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 26 листопада 2006 (90 років) Рочестер, США | |||
| Країна |  УНР | |||
| Діяльність | журналіст | |||
|
| ||||
Харито́н Довгалю́к (англ. Kharyton Dovhaliuk) (нар. 15 жовтня 1916, Криволука — пом. 26 листопада 2006, Рочестер, США) — український інженер-комп'ютерник, письменник, журналіст, священик.
Псевдоніми: Вочур Чернець, А. Стебко; криптонім: ХОД.
Народився у селі Криволука на Волині. Освіту здобував у Кам'янець-Подільському технічному училищі.
Узяв шлюб з Надією Довгалюк.
У 1941 спільно з Герасем Соколенком і Миколою Болкуном долучився до створення і діяльності ОУН М у Заславі[1].
Згодом опинився в Німеччині як остівець.
Емігрував до США. 1960 року закінчив Рочестерський технологічний університет. 1987 рукоположений на священика УАПЦ (Соборноправної). Священик у місті Аубурн, протягом багатьох років у церкві Чесного Хреста в Ютиці. Служив у церкві Пресвятої Покрови в Чикаго[2]. На схилку літ переселився до Рочестера, де у власному будинку спорудив каплицю і продовжував служіння[3]. Був членом ОУП «Слово», Культурно-освітнього комітету Української Федеральної Кредитної Спілки. Співробітник Волинського бібліографічного центру[4]. Займався журналістикою. Публікації у виданнях «Українські вісті» (Німеччина-США), «Свобода» (США), «Мітла» (Аргентина), тощо. За дружину мав Олену Петришин. Залишив сина — інженера і дочку.
- Кладка над потоком, Видавництво Юліяна Середяка, Буенос Айрес 1969.
- Буревій [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Видавництво Юліяна Середяка, Буенос Айрес 1971. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Соколова дочка, Видавництво Юліяна Середяка, Буенос-Айрес 1973.
- Сповідь Андрія Заславського [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Видавництво Юліяна Середяка, Буенос Айрес 1973. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Со святим духом, Друк: Computoprint Cor, 2003.
- ↑ Ростислав Доценко. Поезія — на життя і смерть [Архівовано 22 квітня 2009 у Wayback Machine.] (Перевірено 19 червня 2010)
- ↑ Ольга Винничук. Українській Православній Церкві св. Покрови міста Чикаго — славних 60! [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 14 лютого 2012)
- ↑ Книжка о. Харитона Довгалюка [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 19 червня 2010)
- ↑ Volyn Bibliographic Center[недоступне посилання] (Перевірено 5 січня 2013)
- Харитон Довгалюк. Гроші під ялинку [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 січня 2013)
- Некролог (Перевірено 5 січня 2013)
- Сповідь Андрія Заславського (Перевірено 5 січня 2013)
- Dowhaluk Charyton (Перевірено 5 січня 2013)
- Трембіцький А. Життєві шляхи та творча спадщина талановитого прозаїка української діаспори, уродженця Ізяславщини — священика Харитона Довгалюка [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Гарасевич М. «Соколова дочка» Харитона Довгалюка // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 437—440.
- Кмета-Ічнянський І. Про автора і його твір // Довгалюк Х. Соколова дочка. — Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1973. — С. 5-7.
- Маркусь В. Довгалюк Харитон // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, співред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 250.
- Маляр П. Реабілітація реалізму // Довгалюк Х. Сповідь Андрія Заславського: Повість. — Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1977. — С. 7-13.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.