Хассалех
 Розташування ι Візничого (позначено колом) | |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Візничий |
| Пряме піднесення | |
| Схилення | |
| Видима зоряна величина (V) | +2,69 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | K3 II |
| Показник кольору (B−V) | +1,53 |
| Показник кольору (U−B) | +1,78
|
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | +17,78 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: +6,79 мас/р Схил.: −14,88 мас/р |
| Паралакс (π) | 6,61 ± 0,38 мас |
| Відстань | 493 ± 30 св. р. (151 ± 9 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
−3,20 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 7,1 ± 0,7 M☉ |
| Радіус | 126 R☉ |
| Світність | 3,897 ± 0,327 L☉ |
| Ефективна температура | 4,059 ± 0,125 K |
| Обертальна швидкість (v sin i) | 8 км/с |
| Інші позначення | |
Хассалех, Кабділінан, ι Візничого, 3 Візничого, BD+32°855, FK5 181, HD 31398, HIP 23015, HR 1577, SAO 57522, GC 6029
| |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для iot+Aur |
Йота Візничого (ι Візничого) — одна з найяскравіших зір у сузір'ї Візничого. Її видима зоряна величина становить 2,7, що означає, що її добре видно неозброєним оком навіть у містах із помірним рівнем світлового забруднення[1]. Вона розташована на значній відстані від нас — приблизно 490 світлових років (або 150 парсеків) від Сонця. Це означає, що світло від цієї зорі, яке ми бачимо зараз, прямує до нас ще за часів пізнього Середньовіччя! Окрім каталожного позначення, ця зоря має й власне ім'я — Хассалех (Hassaleh [ˈhæsəleɪ]), яке було офіційно затверджене Міжнародним астрономічним союзом[2].
Йота Візничого (ι Візничого) — зоря, що отримала своє позначення в астрономічних каталогах за системою Байєра. Однак ця зоря має також кілька традиційних назв, серед яких найбільш відомою є Al Kab (Аль Каб). Це скорочення від арабської назви Kabdhilinan [kæbˈdɪlɪnæn] (كعب ذي العنان), що в перекладі означає «Щиколотка у колісниці». Це давнє позначення використовувалося ще в середньовіччі. Наприклад, Джеффрі Чосер згадував його у своєму творі «Трактат про астролаб» в 1391 році[3][4][5][6].
Пізніше зоря отримала нову назву — Хассалех, яку ввів у 1951 році астроном Антонін Бечварж у своєму атласі. Однак точне походження цієї назви досі залишається загадкою, і вона не пов'язана з жодною відомою мовою. У сучасній астрономії Міжнародний астрономічний союз (IAU) офіційно затвердив назву Хассалех для цієї зорі[2].
У китайській астрономії ι Aurigae відома під назвою 五車一 (Wǔ chē yī), що в перекладі означає «Перша зоря П'яти колісниць»[7].
Зоря Хассалех знаходиться на відстані приблизно 490 світлових років від Сонця. При цьому, завдяки міжзоряній пиловій оболонці, її видима величина зменшується приблизно на 0.6 величини, що означає, що зоря виглядає трошки тьмяніше через поглинання світла пилом між зорями[8].
Хассалех належить до типу K3 II, де "K" вказує на те, що зоря має характерний помаранчевий відтінок (типовий для зір K-типу), а "II" вказує на її клас як яскравого гіганта. Це означає, що зоря вже вийшла з фази головної послідовності й знаходиться на пізнішій стадії еволюції. Температура її поверхні складає 4,160 К, що є прохолодніше за температуру Сонця (5,778 К)[9][10][11].
Хассалех є слабким джерелом рентгенівських променів, випромінюючи 1.8 × 1027 ергів s−1. Це випромінювання, ймовірно, виникає через пульсуючі корональні петлі в її зовнішній атмосфері, температура яких може досягати 3 мільйонів К[12][13].
У 2007 році на конференції Extreme Solar Systems було оголошено про можливе відкриття двох субзоряних об'єктів, що можуть обертатися навколо Йота Візничого в резонансі 2:1. Ці об'єкти, ймовірно, є коричневими карликами, і їх орбітальні періоди складають близько 2 і 4 років. Хоча ця гіпотеза ще не підтверджена, спостереження за зорею показали варіації її променевої швидкості з періодами 767 і 1586 днів, що може вказувати на наявність цих супутників[14][15].
- ↑ L., Johnson, H.; I., Mitchell, R.; B., Iriarte,; Z., Wisniewski, W. (1966). UBVRIJKL Photometry of the Bright Stars. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory (англ.). Т. 4. Процитовано 25 лютого 2025.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) - ↑ а б Naming Stars. www.iau.org. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Al Kab. web.archive.org. 10 грудня 2008. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Allen, Richard Hinckley (1899). Star-names and Their Meanings (англ.). G.E. Stechert.
- ↑ About this Collection | World Digital Library | Digital Collections | Library of Congress. Library of Congress, Washington, D.C. 20540 USA. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Team, Almaany. ترجمة و معنى كعب بالإنجليزي في قاموس المعاني. قاموس عربي انجليزي المعاني مصطلحات صفحة 1. www.almaany.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Star Tales – Auriga. www.ianridpath.com. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Al Kab. web.archive.org. 10 грудня 2008. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ F., Garrison, R. (1993-12). Anchor Points for the MK System of Spectral Classification. American Astronomical Society Meeting Abstracts (англ.). Т. 183. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ McWilliam, Andrew (1990-12). High-resolution spectroscopic survey of 671 GK giants. I - Stellar atmosphere parameters and abundances. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.). Т. 74. с. 1075. doi:10.1086/191527. ISSN 0067-0049. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Colour of Stars. web.archive.org. 22 лютого 2012. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Kashyap, V.; Rosner, R.; Harnden, F. R., Jr.; Maggio, A.; Micela, G.; Sciortino, S. (1994-08). X-ray emission on hybird stars: ROSAT observations of alpha Trianguli Australis and IOTA Aurigae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 431. с. 402. doi:10.1086/174494. ISSN 0004-637X. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Zwintz, Konstanze, ред. (2004). Stellar Activity with BRITE: the ``Aurigae field. Communications in Asteroseismology (англ.). Т. 152. doi:10.1553/cia152. ISSN 1021-2043. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Hekker, S.; Snellen, I. A. G.; Aerts, C.; Quirrenbach, A.; Reffert, S.; Mitchell, D. S. (2 січня 2008). Precise radial velocities of giant stars. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 480, № 1. с. 215—222. doi:10.1051/0004-6361:20078321. ISSN 0004-6361. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Reffert, S... (2008). Extreme Solar Systems, ASP Conference Series, Vol. 398, proceedings of the conference held 25–29 June 2007, at Santorini Island, Greece (PDF).