Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Самбір)
| Церква Різдва Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
.jpg) | |
| 49°30′59.6″ пн. ш. 23°11′43″ сх. д. / 49.516556° пн. ш. 23.19528° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Місто | Самбір |
| Розташування | вул. Церковна, 5[1] |
| Конфесія | УГКЦ[1] |
| Єпископство | Самбірсько-Дрогобицька єпархія[1] |
| Тип | храм пам'ятка архітектури[d] і церква |
| Тип будівлі | церква |
| Стиль | бароко |
| Початок будівництва | 1728 |
| Побудовано | 1738 |
| Прибудови | дзвіниця |
| Реліквії і святині | ікона Самбірська Божа Мати, мощі св. Валентина |
| Настоятель | о. Богдан Добрянський |
| Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
| Сайт | http://www.ugcc-sambir.com.ua |
  Церква Різдва Пресвятої Богородиці Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква Різдва Пресвятої Богородиці — греко-католицька церква у місті Самбір Львівської області, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 798-М). Місце перебування двох реліквій — Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці та часточки мощей святого Валентина, легендарного покровителя закоханих.
Дозвіл на будівництво церкви в середмісті Самбора мешканці міста отримали 20 січня 1554 року[2]. Того ж року[2] (за іншими даними — у 1558 році) було зведено дерев'яну церкву. Сучасний мурований храм збудували 1738 року, поруч із старою дерев'яною церквою, коштом українського шляхтича, дідича села Радловичів Іллі Комарницького та його дружини Олени.
У 1841 році церкву відновили і пофарбували, у 1855 році добудували дугоподібне захристя[2], де помістили портрети ктиторів церкви. Через десять років, у 1865 році пройшла чергова перебудова церкви: приміщення храму розширили, добудувавши вівтар, та встановили іконостас роботи майстра Михайла Федорчака із Пряшева[2]. Принаймні деякі ікони належать пензлеві маляра Яблонського. У 1886 році маляр Сисінський обновив ікони та престоли, а у 1893 році були проведені чергові роботи з відновлення екстер'єру храму. У 1894—1895 роках майстер Корнило Устиянович розписав стіни зсередини[2].
У першій третині XX століття в церкві ще неодноразово проводили ремонт. Так, у 1900 році добудовано присінок, який пізніше замінили на ґанок для відправ під час відпустів, а також оздоблено захристію. У 1908 році було розібрано плебанію, з матеріалу якої надбудували дзвіницю церкви, у 1912 році — добудовано бічні нави.
У 1935 році маляр Володимир Запорізький оновив внутрішні розписи церкви і доповнив їх[2]. Того ж року, під час ремонтно-реставраційних робіт було знайдене підземелля під головним вівтарем, де виявилося поховання ктиторів церкви — подружжя Комарницьких та їх доньки[1].
Деякі реставраційні роботи проводилися і за часів СРСР, зокрема, у 1960-х і 1980-х роках.
Після Другої світової війни церкву Різдва Богородиці передали Російській православній церкві[3]. У 1992 році храм перейшов до Української греко-католицької церкви.
- близько 1900 року — о. Щавинський[2]
- 1979—1989 роки — о. Іоан (Швець)
- з 1992 року — о. Богдан Добрянський[4]
Церква Різдва Пресвятої Богородиці зведена у стилі бароко. Будівля однобанна, має форму хреста.
Найголовніша ікона церкви Різдва Богородиці — чудотворна ікона Самбірської Божої Матері, написана, за легендою, самим євангелістом Лукою.
Ще однією популярною реліквією церкви є мощі святого Валентина[1][4] — легендарного покровителя закоханих. Мощі — фрагмент черепа та декілька кісток[1] — були перевезені до Самбора у 1759 році, доказом їх автентичності слугує документ від Папи Римського, що зберігається в Римі. Мощі зберігаються у невеликому скляному саркофазі, у День закоханих та на Стрітення їх обносять навколо церкви і виставляють для поклоніння[5].
- Атанасій Шептицький (пом. 1779) — єпископ Перемишльсько-Самбірський
- Ілля та Олена Комарницькі, та їх донька Софія[1] — українські магнати, ктитори церкви
На будівлі церкви встановлено дві меморіальні дошки:
- Маркіяну Шашкевичу;
- на честь 400-річчя Берестейського з'єднання.
-
Кутовий вигляд -
Вигляд з вул. Андрея Шептицького -
Зворотня сторона -
Головний вівтар і іконостас
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б в г д е ж Церква Різдва Пресвятої Богородиці. map.ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ а б в г д е ж Слободян, 1998, с. 540.
- ↑ Слободян, 1998, с. 541.
- ↑ а б Мощі святого Валентина зберігають у Самборі. gazeta.ua. 14 лютого 2006 року. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ С. Удовік. Західна Україна. Путівник. — К : Ваклер, 2007. — С. 141. — (Мальовнича Україна) — ISBN 978-966-543-121-3.
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі. Тут покояться мощі св. Валентина. uahistory.info. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- Василь Слободян. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — ISBN 966-02-0362-4.
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці. map.ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2018 року.
- Олена Крушинська. У Самбір до святого Валентина // Міжнародний туризм. — 2006. — № 1(67). — С. 84-86. Архівовано з джерела 15 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2018.
