Цусімська битва
| Цусімська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Російсько-японська війна | |||||||
.jpg) Поштівка часів війни Поштівка часів війни | |||||||
| 34°33′59″ пн. ш. 130°09′03″ сх. д. / 34.566283333333° пн. ш. 130.15093333333° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Японська імперія
|
 Російська імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Тоґо Хейхатіро Акіяма Санеюкі |
Рожественський Зіновій Петрович Небогатов Микола | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 4 броненосців, 8 броненосних крейсерів, 19 крейсерів, есмінці, міноносці і судна допомоги | 8 броненосців, 1 броненосний крейсер, 3 броненосці берегової оборони, 8 крейсерів, 9 есмінців | ||||||
| Втрати | |||||||
| 117 убитими, 583 пораненими, 3 торпедні човни | 4380 убитими, 5917 взято у полон 21 корабель потонув, 7 кораблів захоплено, 6 роззброєно в нейтральних країнах | ||||||
Цусі́мська би́тва (яп. 日本海海戦 — ніхонкай кассен, «битва у Японському морі»; рос. Цусимское сражение) — останній і визначальний бій на морі в російсько-японській війні 1904–1905 між флотами російської і японської імперій біля острова Цусіма. Тривав із 27 травня по 28 травня 1905 року в Цусімській протоці. У цьому бою японський адмірал Тоґо Хейхатіро розгромив дві третини 2-ї Тихоокеанської ескадри російського флоту під командуванням Зіновія Рожественського.
Цусімська битва була наймасштабнішою морською операцією, яка сталася після битви при Трафальгарі, та найбільшим боєм до появи дредноутів 20 століття. Вона підтвердила більшу ефективність важких гармат і важливість далекобійного гарматного вогню.
Поразка у цьому бою пришвидшила революційні процеси в Російській імперії та крах її монархічного устрою. З другого боку, перемога японців додала їм віри у власні сили (це була перша перемога над однією з європейських супер-держав, які ще 40 років тому загрожували перетворити Японію на колонію) і відкрила їм шлях до розбудови Японської імперії. У цьому бою був полонений В'ячеслав Ключковський, штурманський офіцер 1 розряду крейсера «Адмірал Нахімов» — майбутній командувач морськими силами Чорного моря в уряді гетьмана Скоропадського, контр-адмірал.
Під час битви затоплена майже вся російська ескадра та її флагман броненосець «Князь Суворов».[1]
За даними радянського та російського історика Корнелія Шацилла, загальна вартість втрачених Росією кораблів склала колосальну на той час суму – 230 млн рублів золотом. Убитими та полоненими ескадра Рожественського втратила 76,49% свого особового складу. Ще 2110 моряків опинилися на інтернованих кораблях, тож вибули до кінця війни. Отже, ескадра втратила 89,5% свого особового складу. Такого жахливого розгрому своїх морських кадрів Московія та Росія ще не знали, вона втратила кадровий кістяк свого флоту. На Росії цю битву називали остаточною катастрофою всієї Російської імперії.[2]
Розгром російської ескадри став несподіванкою для японців. Адмірал Тоґо приписав такий успіх духам-покровителям предків імператора. У своєму звіті він писав:
У цій битві не було великої різниці в силах, і я вважаю, що офіцери і солдати противника боролися з максимальною енергією і безстрашністю за свою країну. Те, що все-таки наші об'єднані сили здобули перемогу і досягли вражаючого успіху, описаного вище, то це було завдяки чеснотам Його Величності Імператора, а не завдяки будь-якій людській доблесті. Не можна не вірити, що невелика кількість наших втрат сталася через захист духів імператорських предків. Навіть наші офіцери та солдати, які воювали так хоробро й так завзято, бачачи ці результати, не знайшли слів, щоб висловити своє здивування.[3]
Здалися японцям два ескадрені броненосці — «Орел» (введений потім до складу японського флоту під ім'ям Iwami) та «Імператор Микола I» (отримав у японському флоті ім'я Iki), два броненосці берегової оборони — «Адмірал Сенявін» (у японців Minoshima) і «Генерал-Адмірал Апраксін» (у японському флоті — Okionoshima), есмінець «Бідовий» (названий японцями Satsuki). Також захоплені японцями госпітальне судно «Орел» (згодом продано японській фірмі та ходило під ім'ям «Касуно-Мару») та госпітальне судно «Кострома» (відпущене через 4 місяці).[2]
Адмірал Рожественський ще до відсилки ескадри визнавав, що ці дії призведуть до катастрофи, оскільки:
- російські кораблі не могли протистояти японським, бо були застарілі;
- Британія буде перешкоджати просуванню ескадри;
- пересування такої великої ескадри, що складається зі старих кораблів, буде супроводжуватися поломками і частими дозаправками вугіллям.
Капітан 2-го рангу Володимир Семенов писав, що ескадра - це не зборище кораблів, а злагоджена військова одиниця, яка вимагає довгого тренування. Однак порахувавши кількість гармат і матросів, Адміралтейство вирішило, що ескадра не гірша за японську.
Також причиною називають безкінечне будівництво різнотипних кораблів, які важко було скласти в бойовий порядок, некомпетентність командування та російська корупція, через яку економили на броні та оснащені кораблів. На навчання флоту виділяли дуже мало грошей. Інженер-механік Невяровський згадував, як уже в Індійському океані вирішили спробувати постріляти. Спустили щит і вистрілили: жодного влучення. У результаті виявили неточність інструментів далекомірів.
Японські кораблі були пофарбовані в сірий колір, що давало їм маскування, а росіяни йшли з яскраво розмальованими кораблями (чорна корма та оранжеві труби).
Японські снаряди мали в 5 разів більше вибухової речовини (пікринова кислота) за російські. Російські снаряди мали високу бронебійність лише на малих дистанціях – не більше 15–20 кабельтових, але на великих відстанях мали слабку руйнівну дію внаслідок малої кількості вибухової начинки.[2]
В перший броненосний загін входили чотири однотипних броненосця
(ескадрений броненосець «Князь Суворов», «Император Александр III», «Бородино», «Орёл») і крейсер другого рангу «Жемчуг»
- Броненосець «Імператор Микола I» (здався в полон)
- Крейсер I рангу (бронепалубний) «Аврора» (інтернований)
- ↑ Князь Суворов (1902) — Global wiki. Wargaming.net. wiki.wargaming.net. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 16 квітня 2022. [Архівовано 2022-04-16 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Как утонула Российская империя. Цусима была неизбежной. Радио Свобода (рос.). Процитовано 16 квітня 2022.
- ↑ JAPANESE SEA POWER A MARITIME NATION’S STRUGGLE FOR IDENTIT Y (PDF).
- Russojapanesewar.com
- 1969 Film Battle of the Japan Sea—directed by Seiji Maruyama
- Мирослав Мамчак, «Українські флотоводці»
|
Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |