Перейти до вмісту

Амадина червоноголова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Червоноголова амадина)
Амадина червоноголова
Червоноголова амадина (Amadina erythrocephala) в пустелі Наміб (самець)
Червоноголова амадина (Amadina erythrocephala) в пустелі Наміб (самець)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Амадина (Amadina)
Вид: Амадина червоноголова
Amadina erythrocephala
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Amadina erythrocephala
Віківиди: Amadina erythrocephala
EOL: 45515631
ITIS: 558531
МСОП: 22719932
NCBI: 247728

Амадина червоноголова[2] (Amadina erythrocephala) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Поширений в Африці.

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений у Південній Африці: Ангола, Ботсвана, Лесото, Намібія, Південна Африка та Зімбабве. Живе невеликими зграями в сухих саванах. Веде наземний кочовий спосіб життя.

Утримання

[ред. | ред. код]

Невідомо, коли червоноголові амадини були вперше завезені в Європу, швидше за все, перше завезення відбулося в XVIII столітті. Луї Жан П'єр Віллот вважається першим, хто успішно розводив цей вид, ймовірно, вже у другій половині XVIII століття [3]. У XIX столітті їх неодноразово показували на виставках у Франції, Англії і Нідерландах.

Для утримання червоноголових амадин необхідні спеціально облаштовані вольєри або великі просторі прямокутні клітки. Для їх утримання абсолютно не підходять клітки круглої форми. Це пояснюється тим, що перебуваючи в таких клітках птахи втрачають орієнтацію в просторі, в результаті чого постійно перебувають в стані стресу. Загалом утримування їх досить просте і мало чим відрізняється від утримання інших декоративних птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Amadina erythrocephala: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 4 жовтня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Nicolai et al., S: 78

Посилання

[ред. | ред. код]