Шевченкове (селище, Куп'янський район)

селище Шевченкове
Герб Шевченкового
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Куп'янський район
Тер. громада	Шевченківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63080150010082504
Облікова картка	Шевченкове
Основні дані
Засновано	1896 (129 років)
Колишня назва	Булацелівка
Статус	із 2024 року
Населення	▼ 6780 (01.01.2020)
Поштовий індекс	63600—63608
Телефонний код	+380 5751
Географічні координати	49°41′42″ пн. ш. 37°10′34″ сх. д.
Висота над рівнем моря	113 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Шевченкове-Південне
До обл. центру:
- залізницею:	92,4 км
- автошляхами:	65,0 км
Селищна влада
Адреса	63601, Харківська обл., Куп'янський район, смт Шевченкове, вул. Центральна, 9
Голова селищної ради	Приходько Валерій Анатолійович
Вебсторінка	http://shevselrada.gov.ua
Карта
Шевченкове
Шевченкове Шевченкове
Шевченкове у Вікісховищі

Шевченкове (до 1922 року — Булацелівка) — селище в Україні, адміністративний центр Шевченківської селищної громади Куп'янського району Харківської області.

Географія

Селище міського типу Шевченкове розташоване між річками Великий Бурлук та Середня Балаклійка (за 4-5 км). До селища примикають села Зорянське та Огурцівка. Через селище проходять автошляхи територіального та національного значення Н26, Т 2110 та залізниця, станція Шевченкове-Південне.

Історія

Заснування

У 1896 році поселення було засноване як село Булацелівка, Старовірівської волості, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія. У 1896 році була побудована залізнична станція Булацелівка, навколо якої на початку XX століття на землях булацьких поміщиків, які володіли величезними земельними масами на території колишнього Шевченківського району, виник хутір Булацелівка.

Назва населеного пункту походить від прізвища поміщика Булацеля, уродженця румунських бояр, який володів землями в цьому місці.

Виникнення ферми Булацелівка пов'язано з будівництвом залізниці Харків — Куп'янськ, яке закінчилося у 1899 році.

На станції з'явилися станційні будівлі і ряд будівель, що належали купцям. Станом на 1905 рік тут було сім комор та чимало крамниць. Тоді ж на фермі почали оселятися селяни, а також ремісники: ковалі, мигалки і кравці. У 1914 році в Булацелівці налічувалося близько 100 жителів. В результаті Столипінської реформи посилилося розшарування серед селян Булацелівки. Бідняки все більше розорялися, а їх землі переходили в руки багатих поміщиків.

Українська революція

У 1917—1921 роках, в Булацелівці влада неодноразово переходила з рук в руки, постійно була загроза нападу численних банд. Після повалення російського самодержавства в лютому 1917 року становище в краї спочатку контролював Тимчасовий уряд, у листопаді-грудні 1917 року — Центральна Рада, а наприкінці грудня — більшовики. У ході українських визвольних змагань Булацелівка стала частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Донеччина. У квітні 1918 Булацелівка опиняється під контролем УНР. На початку 1919 року, протягом Другої радянсько-української війни, більшовики відновили контроль над територією, та в липні вони змушені були відступити під натиском білогвардійських військ генерала Денікіна. Лише в грудні 1919 року, після важких боїв з денікінцями Червона армія тимчасово встановила свою владу в Шевченковому.

Радянський період

У 1922 році Булацелівку перейменували на честь українського поета Тараса Шевченка в Шевченкове.

У 1935 році отримує статус районного центру. 25 лютого 1935 року почався випуск районної газети. У 1941 році в селі проживало 2624 людини.

Під час Другої світової війни, 22 лютого 1942 року, селище було окуповане німецькими військами, 4 лютого 1943 року звільнено радянськими військами. На момент звільнення населення становило всього 250 осіб.

Адміністративна будівля та центральна площа селища

1 липня 1957 року село Шевченкове отримало статус селища міського типу, в 1962 році втратило статус районного центру (через розпуск Шевченківського району), 1 січня 1965 року знову отримало статус районного центру.

У 1966 році його населення становило 2812 осіб.

У 1978 році найбільшим підприємством села був комбінат хлібопродуктів.

Незалежна Україна

12 червня 2020 року, відповідно розпорядженню № 725-р Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», утворена Шевченківська селищна громада.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шевченківського району, селище увійшло до складу Куп'янського району.

Російсько-українська війна

Бійці територіальної оборони України біля в'їзного знаку у звільненому селищі (вересень 2022 року)

7 вересня 2022 року, в результаті контрнаступу, Шевченкове було звільнене Збройними силами України.

4 жовтня, вранці, російські окупанти обстріляли селище ракетами із зенітно-ракетного комплексу С-300, в результаті були пошкоджені приватні будинки.

13 листопада, увечері, відбувся обстріл селища ракетами із зенітно-ракетного комплексу С-300, в результаті були пошкоджені школа, багатоповерхові будинки та будинок культури.

Вранці 9 січня 2023 року відбувся черговий обстріл селища зі сторони російських військових,був обстріляний місцевий ринок,відомо про 7 постраждалих.

Економіка

• Комбікормовий завод.
• ТОВ «Шевченківський завод продтоварів».
• ТОВ «Шевченківський світанок».
• ПАТ «Шевченківська агротехніка».
• Шевченківська інкубаторна станція.
• Шевченківська харчосмакова фабрика.
• ТОВ «Племзавод „Шевченківський“».
• ПАТ «Шевченківський комбінат хлібопродуктів».
• Шевченківська райспоживспілка.
• Шевченківський ковбасний цех.

Населення

З переписом 2001 року населення селища складало 7306 осіб, на 1 січня 2013 року — 7100 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	6692	91.60%
російська	570	7.80%
вірменська	16	0.22%
білоруська	13	0.18%
румунська	4	0.05%
інші/не вказали	11	0.15%
Усього	7306	100%

Мова

Мова населення, згідно з переписом 2001 року: українська (91,6 %). Невелика кількість розмовляє також російською (7,8 %) та вірменською (0,22 %).

Соціальна сфера

Освіта в селищі представлена дитячим дошкільним навчальним закладом, двома школами (наразі мають статус ліцею й загальноосвітньої школи), аграрним ліцеєм.

• Будинок культури, бібліотека.
• Центральна районна лікарня.
• Стадіон «Колос».

ЗМІ

ЗМІ в селищі представлені газетами «Краєвид» та «Регіон».

Пам'ятні місця

Пам'ятник Тарасові Шевченку біля залізничного вокзалу

• Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак воїнам-землякам. Поховано 236 воїнів. На могилі в 1975 році проведена капітальна реконструкція та створений меморіальний комплекс
• Пам'ятник радянським воїнам-визволителям (1983)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (встановлений у 1957 році біля залізничної станції Шевченкове-Південне)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (встановлений у 2001 році в центральному сквері).

Релігія

• Храм Святої Трійці Української Православної церкви

Галерея

• 
  Середня ЗОШ № 2
• 
  Лікарня
• 
  Середня ЗОШ № 1
• 
  Професійний аграрний ліцей
• 
  Будинок культури
• 
  Меморіал
• 
  Погруддя Тараса Шевченка у центральному сквері
• 
  Свято-Троїцький храм

Відомі особи

• Безменов Василь Іванович (1914—1943) — Герой Радянського Союзу.
• Биков Олександр Михайлович (1922—1980) — кавалер трьох орденів Слави.
• Підлипняк Ісак Митрофанович (1913—1993) — Герой Соціалістичної Праці.
• Гунько Віталій Тимофійович (1937—1994) — почесний громадянин Шевченківщини, член Союзу письменників України.
• Булига Андрій Михайлович — почесний громадянин Шевченківщини, історик-краєзнавець. Зник перед звільненням Шевченківщини від російських окупантів 6 вересня 2022 року.
• Днищенко Любов Іванівна (нар. 1936) — заслужений працівник сільського господарства, почесний громадянин Шевченківського району.
• Сеїн Віталій Якович — почесний громадянин Шевченківщини, колишній голова райвиконкому.
• Матяж Борис Якович (1936, Харків — 2008, Шевченкове) — заслужений працівник сільського господарства, почесний громадянин району; навчався в школі Кравцівки, закінчив Куп'янський сільськогосподарський технікум і Ленінградський сільськогосподарський інститут; протягом 47 років працював агрономом у районі.
• Кубрак Іван Васильович (1925—2007) — почесний громадянин Шевченківщини, ветеран війни.
• Борисенко Василь Мойсейович — почесний громадянин Шевченківщини, заслужений ветеран України, ветеран війни.
• Бондаренко Олександр Михайлович — автор герба селища.
• Ковшар Дмитро Сергійович (1993—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Джерела

• Булига А. М. Краю мій, Шевченківщино…: Нариси з історії району / А. М. Булига. — Шевченкове, 2001. — 136 с.
• Булига А. Шевченкове: До 100-річчя з дня заснування / А. Булига // Дружба. — 1994. — 6, 23, 30 липня; 13 серпня.