Перейти до вмісту

Варлаам (Шишацький)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шишацький Варлаам)
Варлаам
Народився23 березня 1750(1750-03-23)
Чернігівська губернія
Помер23 липня 1820(1820-07-23) (70 років)
Новгород-Сіверський, Чернігівська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Діяльністьсвященник
Alma materКиївська духовна академія
Конфесіяправослав'я
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня

Варлаа́м Шиша́цький (Шишацький Григорій Степанович; 12 березня 1750— 1821) — церковний і громадський діяч. Єпископ волинський (від 1795 року) з кафедрою в Острозі, хоча іменувався Житомирським.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї паламарчука Спасо-Преображенської церкви містечка Шишаки. Спочатку навчався у Переяславському колегіумі. Продовжив освіту у Києво-Могилянській академії.

Ректор Переяславського колегіуму (1783–1785). Ректор Новгород-Сіверської семінарії (1785–1787). Відзначився як поборник ідеї автокефальної руської (української та білоруської) православної церкви, незалежної від Москви й Польщі. Шишацького відправили якомога далі від України.

Архімандрит Новгородського Кирилівського монастиря (1789–1793), у 1793 р. — переведено до В'яжицького Миколаївського монастиря Новгородської єпархії.

У 1799 р. призначений єпископом Волинським і Житомирським, з 1805 р. — єпископ Могильовський та Вітебський, з 1808 р. — архієпископ.

Зусиллям Варлаама Шишацького 14 травня 1796 року в приміщеннях Свято-Преображенського Острозького монастиря (колишній монастир єзуїтів, згодом василіян) була відкрита Волинська духовна семінарія.

Після зайняття Могильова французькими військами 1812 р. Шишацький в кафедральному соборі присягнув на вірність Наполеону разом з усім духовенством. 1812 року позбавлений сану та засланий до Новгород-Сіверського монастиря за акт державної зради — складання присяги Наполеону. Не був ізольований — приймав у монастирі відвідувачів, які користалися його багатою бібліотекою. Член Новгород-Сіверського патріотичного гуртка.

Помер своєю смертю 1821 року.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Н. Полонська-Василенко. Історія України. — Т. 2. — Київ, 1995. — С. 281.