Шлюп (бойовий корабель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Бігль» (в центрі) на акварелі Оуена Стенлі 1841 р. під час своєї третьої подорожі поблизу берегів Австралії.

Шлюп (англ. sloop) у Британському королівському флоті XVIII − середини XIX в — корабель, що не має рангу, з рейтингом[en] «24-гарматний» або нижче, і тому що не вимагає командира в званні капітан (captain).

Визначення не було універсальне. За традицією, в нього не включалися сталі типи малих кораблів, наприклад тендер (англ. tender) або шхуна (англ. schooner).

У Королівському флоті у 20 столітті термін «шлюп» застосовувався також до кораблів протичовнової оборони, аналогічних за функціями до сучасних їм корветів та фрегатів. Ці кораблі не мали вітрил.

Походження

[ред. | ред. код]
Бермудський трищогловий шлюп

Відсутність рангу у шлюпів пояснюється тим, що основою флоту вважалися лінійні кораблі, при допоміжній ролі фрегатів.[1] Усі інші сили розглядалися лише як другорядні, і уваги їх розвитку приділялося мало. Часто (але не завжди) їх зазначали загальним терміном англ. sloop-of-war.

Така класифікація була дуже розпливчата, що і відбилося на практиці. До шлюпів часом відносили як спеціально побудовані кораблі, так і мобілізовані судна, захоплені призи і ін., що підходили під визначення. Відповідно, в ходу були ряд уточнювальних термінів, з яких жоден не був цілком строгим: корабель-шлюп (англ. ship-sloop), бриг-шлюп (англ. brig-sloop, brig-of-war), озброєний бриг (англ. gun-brig), корабель-бомбардир (англ. bomb) тощо.

Британські шлюпи епохи вітрила відрізнялися один від одного розмірами, числом щогл, вітрильним озброєнням, артилерією і чисельністю команд. Найбільші були мініатюрними 20-24-гарматними фрегатами з трищогловим прямим озброєнням, мали батарейну палубу, напівбак і шканці. Найменші були просто озброєними ботами з однією щоглою, 1-4 гарматами або фальконетами. На відміну від більших кораблів, шлюпи могли мати і весла[2].

Серед шлюпів у британській службі попадалися шняви (англ. snow), бретонські люгери (англ. lugger), середземноморські шебеки (англ. xebec), і навіть арабські дау (англ. dhow). Траплялися навіть берегові споруди[en], внесені в списки флоту як шлюпи. Більшість же складали гладкопалубні[en] шлюпи з батареєю на верхній палубі, з трищогловим озброєнням фрегата[3] (у французькому флоті їх аналогом були корвети) або бриги.[4]

Французькі революційні і наполеонівські війни

[ред. | ред. код]
Кораблі-шлюпи
Гладкопалубні[5] Півбакові[6]
Рік В строю В ремонті

або в резерві

В строю В ремонті

або в резерві

1794 0 0 32 1
1797 10 0 43 2
1799 23 0 38 0
1801 22 3 34 0
1804 37 0 19 2
1808 27 7 49 3
1810 19 2 54 2
1812 12 1 50 1
1814 9 1 43 1

Приведена динаміка чисельності відповідає змінам у пріоритетах Британського Адміралтейства. До 1805 року основними завданнями були генеральна битва лінійних кораблів (для яких шлюпи, через хронічну нестачу фрегатів, часто вели розвідку) і захист від вторгнення через Ла-Манш (знищення десантних засобів і їхнє прикриття). Ці наступальні завдання вимагали швидкохідних і маневрених кораблів.

Відповідно, число швидких, здатних на гострі курси гладкопалубних шлюпів стало рости.

До кінця 1805 року лінійні флоту супротивників Британії були витіснені з морів або знищені. На перший план все більше виступають «другорядні» завдання флоту: блокада, захист торгівлі, захист свого узбережжя, конвої, патрульна і посильна служба. Для цього краще підходили сильніше озброєні, більше морехідні, хоча і повільніші, важчі і увалисті трищоглові шлюпи напівбачного типу.

Зниження їх чисельності в 18011804 рр. пояснюється пріоритетом гладкопалубного типу, а також загальним скороченням флоту в результаті Ам'єнського миру 1802 р.

З ростом Британської імперії до цих завдань додаються дослідження, гідрографічна служба, підтримка віддалених баз. Значення легких сил, особливо шлюпів, ще зростає. Потреба в них перевищує можливості кораблебудування і людські ресурси. Характерно, що саме розвитком шлюпів викликано введення у Британському флоті звання командер (англ. Commander, повністю — англ. Master and Commander), проміжного між капітаном і лейтенантом.

Англо-американська морська війна 1812 року ще більше загострила цю тенденцію.[7]

Перехідний період

[ред. | ред. код]

1817 року було переглянуто британську систему рейтингів по числу гармат. Визначення шлюпа, отже, усе більш розмивалося.

З кінця Наполеонівських воєн шлюпи починають проникати у флоту інших країн. Одночасно, Британія починає для тих же цілей будувати і інші класи, наприклад такий типово французький, як корвет.

За межами Англії, типовий шлюп — це трищогловий корабель другої половини XVIII — почала XIX віків з прямим вітрильним озброєнням. Водотоннажність до 900 т. озброєння 10 − 28 гармат. У російському флоті використовувався для дозорної і посильної служб і як транспортне і експедиційне судно.

Починаючи з 1820-х років з'являються вітрильно-парові шлюпи. Озброєння їх відходить від стандартного для століття вітрила. Зустрічаються варіанти з гарматами старого зразка числом 30 і більше, або з малим числом нарізних гармат великого калібру.

З переходом на повністю паровий флот клас шлюпів відмирає до початку Першої світової війни.

Шлюп «Аметист» під час Другої світової війни. На час участі в інциденті на Янцзи 1949 корабель вже класифікували як «фрегат».

Шлюпи XX століття

[ред. | ред. код]

У Королівському флоті термін «шлюп» застосовувався також до військових кораблів, які будували для захисту конвоїв, насамперед від атак підводних човнів у Першу та у Другу світову війну. Вони не призначалися для бойових дій у складі ескадри. Після завершення Першої світової війни шлюпи Королівського флоту стали класифікувати як корвети. Більші шлюпи, які будували з 1939, класифікували після 1945 як фрегати.

Найвідоміші шлюпи

[ред. | ред. код]
USS Constellation
  • Греція — Картеріа (Καρτερία), перший пароплав, застосований у бою.
  • Велика Британія — «Бігль» (HMS Beagle).
  • «Аметист» — головний учасник інциденту на Янцзи
  • США — «Констеллейшн[en]» (Constellation). Один з довгожителів епохи вітрила. Перебудований в шлюп 1854 року з фрегата 1797 року побудови. За іншими даними, закладений 1853 року, названий на честь фрегата 1797 року побудови.[8] Виконував дипломатичні місії (1854 − 1858), припинення работоргівлі (1859 − 1861), морську блокаду південних штатів в час Американської Громадянської війни, інші завдання. З 1894 р. навчальний корабель. Числився в списках флоту до 1955 року. Зберігся досі (початок XXI ст.)
  • Росія — «Восток», «Мирний»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mahan A.T. The Influence of Sea Power Upon History, 1660 − 1783. Dover Publications, Inc., New York, 1987
  2. The Trafalgar Campaign : 1803 − 1805. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997, pp. 8-11, 122 − 123.
  3. Fleet Battle and Blockade: French Revolutionary Wars 1793 − 1796. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997, pp.113-115.
  4. Victory of Seapower. Winning the Napoleonic War 1806 − 1814. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1998.
  5. Fleet Battle and Blockade…, p.115.
  6. The Trafalgar Campaign…, p. 123.
  7. The Naval War of 1812. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997.
  8. USS Constellation [1] [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]