Бджолоїдка зелена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Щурка зелена)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бджолоїдка зелена

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Бджолоїдкові (Meropidae)
Рід: Merops
Вид: M. persicus
Merops persicus
Pallas, 1773
Посилання
Вікісховище: Merops persicus
Віківиди: Merops persicus
ITIS: 554657
МСОП: 22683740
NCBI: 457325

Бджолоїдка зелена[1], або щурка зелена (Merops persicus) — вид птахів роду Бджолоїдка (Merops) родини Бджолоїдкові (Meropidae).

Таксономія

[ред. | ред. код]

Довгий час бджолоїдку зелену, поширену в Євразії, відносили до політипного виду Merops superciliosus (sensu lato) — птаха, поширеного в Африці на південь від Сахари. Тому в літературі радянської доби та у виданнях недавнього часу бджолоїдку зелену називають науковою назвою Merops superciliosus (напр., Птахи фауни України, 2002[2]), хоча в дійсності це окремий вид Merops persicus.

Цей вид нерідко розглядають як дуже близький до щурки філіппінської (Merops philippinus) зі Східної Азії, та щурки оливкової (Merops superciliosus) з Африки, з якими довгий час його вважали одним й тим самим видом (конспецифічним)[3].

В межах виду розрізняють два підвиди:

  • Merops persicus persicus — гніздиться в Азії, зимує у Східній та Південній Африці
  • Merops persicus chrysocercus — гніздиться в північній Африці, зимує в Західній Африці.

"Зелені щурки"

[ред. | ред. код]

«Зеленою» називають також такі види бджолоїдок:

  • Merops orientalis — «зелена» англійською мовою (англ. — «The Green Bee-eater» = зелена)
  • Merops viridis — «зелена» в назві латиною (англ. — «Blue-throated Bee-eater» = синьогорла)
  • Merops persicus — «зелена» за назвою у визначнику птахів України.

Загальний опис

[ред. | ред. код]
Пара щурок зелених біля гнізда
Бджолоїдка золотиста (Merops apiaster), з якою можна сплутати бджолоїдку зелену.

Маса тіла: близько 60 г, довжина тіла: 27-31 см, розмах крил: 46-49 см.

Оперення дорослого самця зелене, яскраве; лоб білий; через око проходить чорна смуга, по боках якої блакитний відтінок; підборіддя жовте; горло іржасто-руде; верх крил із бурим відтінком, спід — рудий; центральні стернові пера видовжені, загострені; дзьоб чорний; ноги червонувато-бурі.

Доросла самиця забарвлена менш яскраво; центральні стернові пера коротші.

Молодий птах подібний до дорослої самиці, але оперення з бурувато-вохристим відтінком; центральні стернові пера не видовжені.

Відмінності від схожих видів: від бджолоїдки золотистої (Merops apiaster) відрізняється майже суцільно зеленим забарвленням, а дорослий птах — також довшими центральними стерновими перами. У зелених щурок жовте забарвлення горла і зелекнувате грудей мають поступовий перехід, а у золотистих між ними є доволі чітка темна межа.

Варто пам'ятати, що молоді золотисті щурки мають також зеленкувате забарвлення з бурими надкрилами, яке надалі на череві синіє а поверх крил - стає яскраво-рудим і жовтим. У зеленої щурки крила зверху зелені.

Поширення

[ред. | ред. код]
Літній ареал Merops persicus: суцільна заливка - гніздовий ареал (за сайтом [МСОП][4], окремі значки - знахідки в літній час поза гніздовим ареалом (у т.ч. 5 знахідок в Україні)

Загалом є широкоареальним видом з високою чисельністю в місцях оселення. Найпотужніші популяції відомі в дельті Нілу, в країнах Близького Сходу, на Арабському півострові, у Закавказзі, Середній Азії, і Ірані, Афганістані, Казахстані.

Найближчі до України знахідки відомі з Північного Кавказу та з Нижньої Волги.

Мапа з ареалом Merops persicus на сайті МСОП: >>> [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Цей вид зустрічається як рідкісний бродячий (вагрантний) вид на територіях, що лежать на північ від його основного гніздового ареалу, при цьому більшість особин-бродяг відмічено в Італії та Греції.

Зимують в Африці (див. карту на сайті МСОП >>> [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]).

Статус в Україні

[ред. | ред. код]

В Україні щурка зелена — рідкісний залітний птах, відомих тільки з території східних областей України, в межах степової смуги. Надає перевагу відкритим сухим місцевостям.

Бджолоїдка зелена (Merops persicus)
Thumamah, KSA 1992

Поведінка

[ред. | ред. код]

Гніздяться колоніями. Риють нори в урвищах, берегах річок, кар'єрах.

Політ швидкий і легкий. Звуки: крик «крі-крі-крі», який нагадує крик бджолоїдки золотистої, але нижчий за тональністю і різкіший.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Фесенко Г., Бокотей А. Птахи фауни України. — Київ, 2002, с. 234–235.
  3. Докладніше див. Сайт МСОП.
  4. IUCN: Aves > Coraciiformes > Meropidae Merops persicus Blue-cheeked Bee-eater. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 22 серпня 2013.