Юзефин (Новоград-Волинський район)
| Колонія Юзефин | |
|---|---|
| Країна | Українська РСР |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Новоград-Волинський район |
| Рада | Анетівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1815 |
| Населення | 121 (1926) |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°34′22″ пн. ш. 27°31′5″ сх. д. / 50.57278° пн. ш. 27.51806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
215 м |
| Карта | |
_location_map.svg)  Юзефин | |
 Юзефин | |
| Мапа | |
| |
Юзефин (Юзефін) — колишня колонія, знаходилася в Новоград-Волинському районі Житомирської області Української РСР. Була заснована біля 1815 року і входило у Піщівську волость Новоград-Волинського повіті Волинської губернії Російської імперії. Це була одна з найстаріших німецьких колоній в Україні.
Станом на 1924 рік, кількість мешканців складала 205 осіб, з них — 39 осіб німецької національности[1].
Станом на 1926 рік, в колонії налічувалось 25 дворів та 121 мешканець.
Після Голодомору 1932-33 років в колонії не залишилось жодного жителя[2].
За даними науковців, контакти населення Волині та Полісся з німецькими землями відбувалися ще за часів Київської Русі. Згодом вони значно скоротилися, і активізувалися лише наприкінці XVIII ст.
Першими німецькими колоністами на Поліссі були меноніти які тікали з рідних місць від релігійних переслідувань.
Перша колонія, Скерневські Голендри, була заснована ними у Володимир-Волинському повіті. ЇЇ назва свідчить про голландське походження засновників. Слово Голендри — трансформоване «голендер, голандець» присутнє в назві багатьох поселень, переважно в західних повітах губернії. На початок XIX ст. меноніти розселились далі на схід, зокрема у Новоград-Волинський повіт, де заснували колонії Анета та Юзефін.
Кількість менонітських поселень, проте, була незначною. На 1830 р. у Волинській губернії налічувалось лише 5 колоній в яких мешкало близько 1 тис. жителів.
Починаючи з початку XIX століття Волинь стала одним із регіонів компактного проживання на теренах України німецьких переселенців, які з часом утворили численні колонії на території Новоград-Волинського повіту.
Зокрема, недалеко від Новограда-Волинського вони заснували в 1815—1816 рр. найстаріші колонії в Східній Волині — Анета та Юзефін. Колоністи, які прибували з Німеччини або Царства Польського, спершу приписувалися в цих колоніях, що дістали назву материнських, а потім розселялися на хутори, що ставали згодом дочірніми колоніями.
В часи Першої Світової Війни багато жителів села (німецького походження) були виселені вглиб Російської імперії.
В радянський період колонія належала до округ Житомирської, Волинської, районів Пищівського (07.03.1923), Ярунського (13.09.1925), сільських рад Пилиповицької (1923), Анетівської (24.03.1924)[3].
Підлягала плановій ліквідації через будівництво Новоград-Волинського укріпленого району[4].
Станом на 1.10.1941 село на обліку не значиться.
- ↑ Національні меншості на Україні. Харків, 1925 (PDF). history.org.ua. с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. — Тернопіль, 2016 — 172 с. с. 122. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Кондратюк Р.Ю. та інші (2007). Адміністративно-теріторіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник (PDF). ДАЖО. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 11 грудня 2017. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Будівництво Новоград-Волинського укріпленого району. www.zwiahel.info. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
- Громадське самоврядування в місті Новоград-Волинський та в однойменному повіті. [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |