Usinor

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юзінор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Usinor
Типбізнес
Галузьчорна металургія
Попередник(и)Кокеріль-Самбр і Compagnie Industrielle Chiers-Châtillond
Наступник(и)
(спадкоємці)
Arcelor
Засновано1948
Закриття (ліквідація)2002
Штаб-квартираДенен
Продукціявуглецева сталь
Дочірні компаніїSollacd

Юзінор (фр. Usinor, від фр. Union sidérurgique du nord de la France — Металургійний союз півночі Франції) — колишня французька компанія чорної металургії. Була заснована 1948 року. 1985 року об'єдналася з «Сасілор», внаслідок чого було створено компанію «Юзінор-Сасілор», яка у 1997 році була перейменована знову на «Юзінор». У 2001 році об'єдналася з люксембурзькою компанією «Арбед» і іспанською компанією «Aceralia» з утворенням компанії «Арселор», яка у 2006 році ввійшла до складу «ArcelorMittal».

Історія

[ред. | ред. код]

Компанія «Юзінор» була заснована у 1948 році шляхом об'єднання двох великих металургійних компаній, що базувалися на півночі Франції, — «Форж е ас'єрі де Денен е Анзен» (фр. Forges et Aciéries de Denain et Anzin — "Кузні і металургійні заводи Денену й Анзену, заснована 1834) і «Форж е ас'єрі дю Нор е де л'Ест» (фр. Forges et Aciéries du Nord et de l'Est — «Кузні і металургійні заводи півночі і сходу», заснована 1881).[1] Зокрема, компанія «Форж е ас'єрі де Денен е Анзен» передала тресту «Юзінор» свої доменні печі і сталеплавильні заводи у Анзені і Ескадоні і залізничну гілку, що з'єднувала їх з Обіньї-о-Бак, а компанія «Форж е ас'єрі дю Нор е де л'Ест» — свої доменні печі і заводи у Валансьєнн, Лувруалі, Омоні і Монтатері. Доля «Форж е ас'єрі де Денен е Анзен» «Денен-Айзен» оцінювалася у 5985,6 млн дореформенних франків, а доля «Форж е ас'єрі дю Нор е де л'Ест» — у 5614,4 млн дореформенних франків, що складали номінальний капітал тесту. Кожна з двох компаній стала власником 50 % акцій новоутворенного тресту.[2]

У перший рік свого існування компанія отримала кредити за планом Маршала з США у розмірі 12 млн доларів і 13 млрд. дореформенних франків з так званого еквівалентного фонду, внаслідок чого компанія могла виділити 25 млрд дореформенних франків на інвестиції.[2] Нею було закуплено у США прокатне обладнання на суму 10 млрд франків. На 2 заводах компанії було встановлено безперервні прокатні стани — гарячої прокатки у місті Денені, потужністю 800—900 тис. т, і холодної прокатки — на заводі у Монтатере, потужністю 350 тис. т.[1][2]

За 1961—1965 роки «Юзінор» збільшила свій основний капітал (за відрахуванням амортизації) з 1051 млн франків до 1753 млн, кількість робітників — з 18 тис. (у 1964 році) до 38 тис. (у 1966 році), оборот її зріс з 1544 млн франків до 2042 млн, дівіденди підвищилися з 24,6 млн франків у 1961 році до 35 млн у 1966 році.[3]

У 1965 році у списку 500 найбільших підприємств Франції «Юзінор» посідав за власним капіталом 14 місце, за оборотом — 10, за зайнятістю — 8, за доданою вартістю — 12, за інвестиціями — 172.[2]

Компанія «Юзінор» володіла 2 компаніями для збуту своєї продукції — «Сос'єтн де вант д'ас'є дю Нор де ля Франс», що займалася продажем продукції на внутрішньому ринку, і «Сос'єте пур ля вант дез ас'є», що займалася експортом продукції «Юзінор».[2]

Виплавка сталі фірмою «Юзінор» у порівнянні з загальнонаціональною виплавкою сталі, млн т.[3]
Роки 1950[2] 1960[2] 1961 1962 1963 1964 1965 1966[4] 1979
Виплавка сталі фірмою «Юзінор» 2,5 2,8 3,3 4,0 4,1 6,3 11,9[5]
Національне виробництво сталі 17,6 17,2 17,6 19,8 19,6
Частка компанії у національному виробництві, % 14,2 16,3 18,6 20,2 20,9 32

14 жовтня 1998 року група «Юзінор» та уряд Валлонії досягли домовленості, згідно з якою «Юзінор» стало мажоритарним акціонером бельгійського виробника сталі Cockerill-Sambre.[6]

Література

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. а б American influence on a large steel firm: How Usinor learnt and adapted US method in France. // Catching Up with America. Presses Paris Sorbonne, 2002. P. 277. (англ.)
  2. а б в г д е ж Милет М. Государственно-монополистический капитализм во Франции. — К.: Наукова думка, 1969. — 432 с. — С. 72 — 73. (рос.)
  3. а б Економіка радянської України. — № 1, 1972. — С. 83, 86.
  4. Крупнейшие монополии мира. — М.: Издательство политической литературы, 1968. — С. 58. (рос.)
  5. Commission Decision of 2 April 1982 authorizing the concentration between the Usinor, Sacilor and Normandie steel undertakings. Official Journal of the European Communities. No L 139/1 — 139/8, 19.5.82. (англ.)
  6. Dryon, Philippe ; Krzeslo, Estelle. Usinor takes over Cockerill-Sambre, under union supervision. 27.12.1998. Eurofound. Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020. (англ.)