Рябчинська Юлія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рябчинська Юлія Петрівна
Народилася21 січня 1947(1947-01-21)
Піщанка, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Померла13 січня 1973(1973-01-13) (25 років)
Поті, Грузинська РСР, СРСР
·утоплення
ПохованняПіщанський район
Країна СРСР
Діяльністьканоїст, каноїстка
Вага63 кг
Зріст164 см
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений майстер спорту СРСР
Спортивні медалі
Веслування на байдарках і каное
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1972 Мюнхен Байдарка-одиночка, 500 метрів
Могила Юлії Рябчинської на кладовищі у Піщанці

Ю́лія Петрі́вна Рябчи́нська (*21 січня 1947, Піщанка Вінницька область, УРСР — †13 січня 1973, Палеостомі, Грузинська РСР) — українська веслярка, байдарочниця, олімпійська чемпіонка (1972), чемпіонка світу (1971)

Біографія

[ред. | ред. код]

Ю. Рябчинська народилась у 1947 році в районному центрі Піщанка на Вінниччині, у багатодітній сім'ї. З дитинства працювала на ланах, там же закінчила школу. В атестаті мала дві трійки і одну з них з фізичного виховання. Юлія Рябчинська мріяла потрапити до естрадно-циркового училища, але її не прийняли. Юлія влаштувалась на курси медичних сестер у Вінниці (зараз Вінницький медичний коледж ім. акад. Д. К. Заболотного[недоступне посилання з липня 2019]). Саме тут вперше побачила веслування і зацікавилася. 5 вересня 1972 року Юлія веслом спробувала олімпійську воду.

Виступаючи за СРСР на мюнхенській Олімпіаді, вона отримала золоту медаль за перемогу в перегонах байдарок на 500 метрів[1]

Підготував Юлію Рябчинську — чемпіонку Ігор ХХ Олімпіади (1972 р.) на байдарці-одиночці, чемпіонку світу (1971 р.) на байдарці-четвірці  Дяченко Геннадій Павлович — заслужений тренер УРСР (1968 р.), заслужений тренер СРСР (1973 р.).

«Геннадій Павлович Дяченко — кваліфікований тренер і дуже чуйна людина. У свій час він підтримав моє бажання стати мамою, вважаючи, що головне призначення жінки — дати життя людині. Тому народження мого сина сприйняв як стимул довести всім, що свого слова у спорті я ще не сказала. Поки я тренувалася, Геннадій Павлович з моїм немовлям на руках години три ходив уздовж берега, встигаючи за цей час нагодувати і приспати маля. Нам із ним дуже легко працювалося. Ми завжди знаходили спільну мову в усьому: разом працювали, разом раділи»

Юлія Рябчинська, олімпійська чемпіонка[2]

В 1973 році Юлія трагічно загинула. Через чотири місяці після олімпійської звитяги Рябчинська брала участь у тренувальному зборі на озері Палеостомі в Грузії і, упавши там у холодну воду, померла від переохолодження. Похована вона в Піщанці.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У школі, де навчалась Юлія Рябчинська, створений музей, її ім'ям названа вулиця в Піщанці і м. Поті (Грузія, де вона загинула).

На корпусі № 2 медичного коледжу ім. акад. Д. К. Заболотного розміщена меморіальна дошка "В цьому будинку в 1967—1968 роках навчалась Юлія Рябчинська чемпіонка ХХ Олімпійських ігор з веслування на байдарках і каное."Тренувалася в Одесі в добровільному спортивному товаристві «Локомотив».[3]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «1972 Summer Olympics — München, Germany — Canoeing» [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] databaseOlympics.com (Retrieved on August 27, 2008)
  2. ↑ С. Н. Бубка, М. М. Булатова (2011). Олімпійське сузір’я України: Тренери (укр.) . Київ: Олімпійська л - ра. с. 81, 87. ISBN 978-966-8708-44-2.
  3. ↑ David Wallechinsky and Jamie Loucky (2008). «Canoeing: Women's Kayak Singles 500 Meters». The Complete Book of the Summer Olympics: 2008 Edition. London: Aurum Press Limited. p. 491.
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
{{{alt}}} Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рябчинська_Юлія_Петрівна&oldid=41599247