Арабов Юрій Миколайович

Арабов Юрій Миколайович
рос. Юрий Николаевич Арабов
Народився	25 жовтня 1954(1954-10-25)  Москва, СРСР
Помер	27 грудня 2023(2023-12-27) (69 років)
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	поет, сценарист, прозаїк, викладач університету
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, кіносценаристикаd і телесценарійd
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Мова творів	російська
Роки активності	1978 — 2023
Нагороди	Золотий орел (2012) Премія «ТрІумф» Ніка Золоте теля (російська літературна премія)d (1995) Ікар Приз за найкращий сценарій (Каннський кінофестиваль) (1999)

Юрій Миколайович Арабов (25 жовтня 1954, Москва — 27 грудня 2023, там само) — російський прозаїк, поет, сценарист.

Біографія

Народився 25 жовтня 1954 в Москві. Мати — Олена Антонівна Арабова (1920—1988), після закінчення ВДІКу працював помічником режисера і режисером дубляжу на Кіностудії імені М. Горького. Батько — родом з Тули, де батьки і познайомилися в 1953 на зйомках картини «Васса Желєзнова» Леоніда Лукова. Через п'ять років батьки розлучилися, Юрій залишився з матір'ю. У 1980 він закінчив ВДІК (сценарний факультет, майстерня Миколи Фігуровського і Е. С. Дикого).

Дебютував в кінематографі як сценарист фільму «Одинокий голос людини» (1978). Постійний співавтор Олександра Сокурова, сценарист одинадцяти його стрічок. Не раз звертався до сюжетів «срібного століття» і епохи модерн, характерний приклад — містичний трилер «Пан оформлювач» (1988).

Один з організаторів неформального клубу «Поезія» в Москві (1986), випустив кілька поетичних збірок, серед яких «Автостоп», «Несправжня сага», «Просте життя», «Повітря». Як поет позиціонується метаметафорістом.

Його вірш «Монолог» був опублікований в квітні 1987 в журналі «Юність» в рубриці «Випробувальний стенд».

З 1992 спільно з Тетяною Дубровіною веде майстерню драматургії у ВДІКу, з 1994 очолює кафедру кінодраматургії. У різний час студентами його майстерні були Нана Грінштейн, Дмитро Соболєв, Денис Родімін, Гіві Шавгулідзе, Михайло Дурненков.

Написав сценарії до 20-ти кінофільмів. Є автором сценарію ряду телевізійних проектів: «Справа про» Мертвих душах "", «Доктор Живаго», «Заповіт Леніна». У 2004 за оригінальним сценарієм Арабова режисер Адель Аль-Хадад зняв фільм «Апокриф: музика для Петра і Павла». У 2008 за сценарієм Арабова режисер Кирило Серебренніков поставив фільм «Юріїв день», удостоєний призів на міжнародних кінофестивалях.

Є автором романів «Біг-біт», «Чудо», «Зіткнення з метеликом», а також збірки кінопрози «Сонце і інші кіносценарії» і книжки есе «Механіка доль».

Нагороди та премії

• Лауреат премії Каннського кінофестивалю за сценарій фільму «Молох» (1999).
• Лауреат Пастернаковскої премії (2005).
• Лауреат незалежної премії «Тріумф» (2008).
• Лауреат кінопремії «Ніка» за сценарії фільмів «Телець» і «Сонце».
• Лауреат премії «Золотий орел» За найкращий сценарій (фільм «Орда») (2012).

Фільмографія

• 1987 — Самотній голос людини
• 1987 — Скорботна бездушність
• 1988 — Дні затемнення
• 1988 — Пан оформлювач
• 1989 — Присвячений
• 1989 — Врятуй і збережи
• 1990 — Коло друге
• 1990 — Микола Вавилов
• 1990 — Сфінкс
• 1992 — Присутність
• 1992 — Серце не камінь
• 1993 — Тихі сторінки
• 1997 — Мати і син
• 1999 — Молох
• 2000 — Телець
• 2002 — Гра в модерн
• 2002 — Півтора кота
• 2004 — Сонце
• 2004 — Апокриф: музика для Петра і Павла
• 2005 — Справа про «Мертвих душах» (серіал)
• 2005 — Доктор Живаго (серіал, премія ім. Б. Пастернака за сценарій) [6]
• 2006 — Жах, який завжди з тобою
• 2007 — Заповіт Леніна (серіал)
• 2008 — Юріїв день
• 2009 — Чудо
• 2009 — Півтори кімнати, або Сентиментальна подорож на батьківщину
• 2011 — Фауст
• 2012 — Орда
• 2015 — Орлеан

Книги Арабова

• Арабов Ю. Просте життя. — М .: Московський робочий, 1991. (Вірші, в конволюте з книгою віршів «Референдум» Ніни Іскренко)
• Арабов Ю. Несправжня сага. — Париж: AMGA, 1992. (Вірші)
• Арабов Ю. Механіка доль. — М .: Парад, 1997. (Есе)
• Арабов Ю. Біг-біт. — М .: Андріївський прапор, 2003. (Роман-мартиролог)
• Арабов Ю. Чудо. — М .: АСТ; Астрель, 2009. (Роман)
• Арабов Ю. Орлеан. — М .: АСТ, 2011. — 224 с. — 4000 екз. — ISBN 978-5-17-072648-6. (Роман)
• Арабов Ю. Земля. — М .: РА Арсис-Дизайн, 2012. — 208 с. — 1000 екз. — ISBN 978-5-904155-22-3. (Вірші)
• Арабов Ю. Зіткнення з метеликом. — М .: АСТ, 2014. — 352 с. — 2500 екз. — ISBN 978-5-17-085777-7. (Роман)

Джерела

• Юрий Арабов на сайті IMDb (англ.)
• Юрий Арабов на сайте журнала «Сеанс». seance.ru. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 30 березня 2013.
• Страница Юрия Арабова на сайте «Энциклопедия отечественного кино». russiancinema.ru. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2013.
• Видеозапись лекции Юрия Арабова «Введение в кинознание» 31.05.2011 [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Кацов Г. Аудиоинтервью с Юрием Арабовым (1988). gkatsov.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 30 березня 2013.
• Шевелев И. Юрий Арабов получил премию Пастернака. Московские новости, 2005, №8. god.dvoinik.ru. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 6 квітня 2013.
• Виктор Матизен. Юрий Арабов: «Теперь по поводу патриотов…» // Искусство кино : журнал. — 2013. — № 12.
• Юрий Арабов (ноябрь 2013). Быть больше самого себя. ИД АРТ-АЛЬЯНС. Журнал Eclectic. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
• Юрий Арабов. Метареализм. Краткий курс. marpl.com. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 4 липня 2016. Проверено 08.11.2014
• Редакция сайта «Эхо Москвы». ПЕРСОНЫ. Юрий Арабов, сценарист, заслуженный деятель искусств России. echo.msk.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 4 липня 2016. Проверено 08.11.2014
• Сергей Юрьенен. Принимают участие Вероника Боде, Олег Ковалов. Говорит и представляет Радио Свобода. Сценарист как романист: Юрий Арабов и его «Биг-Бит». archive.svoboda.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 липня 2016. Проверено 08.11.2014
• Юрий Арабов: «Как только я найду Бога – умру, но для меня это будет счастьем». Православный мир. 19 февраля 2015. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 15 березня 2015.