Перейти до вмісту

Івановс Яніс Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Яніс Іванов)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
Івановс Яніс Андрійович
латис. Jānis Ivanovs
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження9 жовтня 1906(1906-10-09)[1][2][…]
Місце народженняПрейлі, Двинський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія[4]
Дата смерті27 березня 1983(1983-03-27)[5][3][…] (76 років)
Місце смертіРига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[5]
ПохованняЛісовий цвинтар
Громадянство Латвія
 СРСР
Професіїкомпозитор, диригент, музичний педагог, політик
ОсвітаЛатвійська академія музики
Жанрисимфонія
ЧленствоСпілка композиторів СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
народний артист СРСР Сталінська премія

Яніс Андрійович Івановс (латис. Jānis Ivanovs, рос. Янис Андреевич Иванов; 9 жовтня 1906, Прейлі, Латвія — 27 березня 1983, Рига) — латвійський композитор, голова правління Спілки композиторів Латвійської РСР (в 1950—1951 роках). Автор 21 симфонії, в яких відчутна скандинавська пізньоромантична хвиля. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з російської старообрядницької родини. Раннє дитинство провів у Латвії.

Під час Першої світової війни його родина жила у Білорусі — Вітебську і Смоленську, 1920 року втік від більшовиків у Латвію.

В 1924—1931 роках навчався у Латвійській консерваторії, закінчив диригентський клас Георга Шнеевойгта; потім додатково пройшов майстер-клас композиції у Язеп Вітолса. З 1931 року диригував симфонічним оркестром Латвійського радіо, в 1945—1963 роках був художнім керівником Латвійського радіо.

З 1944 року і до кінця життя викладав у Ризькій консерваторії, з 1955 року — професор. Серед учнів М. Ейнфелде, Р. Ермакс, Ю. Карлсонс, У. Прауліньш.

У низці творів Яніса Івановса помітний народний мелодизм. Композитор мав свою гармонічну мову і самобутнє оркестрове мислення. Йому були близькі лінеарізм, політональності і полірітмічні комплекси, 12-тоновий тематизм, обмежена алеаторика.

Автор численних симфонічних творів, у тому числі 21 симфонії (останню, датовану 1983-м роком, по клавіру оркестрував Ю. Карлсонс), одна з яких — Чотирнадцята (1971) — написана для струнного оркестру. Творець Фортепіанного (1959), Скрипкового (1951) і віолончельного концертів (1938—1945), великого числа творів для фортепіано, в тому числі «24 ескізів».

Серед виконавців творів Івановса — диригенти В. Синайський, Л. Вігнерс, Е. Тонс, Т. Ліфшиц, Ю. Жуков, віолончелісти Е. Тестелец, Е. Бертовський, М. Вілеруш, скрипалі В. Заріньш, Ю. Шволковскіс, піаністи І. Граубіня, К. Блюменталь, Н. Новик та Р. Хараджанян, Т. Бікіс та ін

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Иванов Янис Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124824668 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Грюнфельд Н. История латышской музыки. М., 1978.
  • Хараджанян Р. Композиторы — ученики Язепа Витола. Сб. «Музыка Советской Латвии», Рига, 1988, с. 27-34 (о Я. Иванове).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івановс_Яніс_Андрійович&oldid=43076660