Очікує на перевірку

Ян Станіслав Яблоновський (канцлер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ян-Станіслав Яблоновський (канцлер))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян-Станіслав Яблоновський.
Ян Станіслав Яблоновський
Ян Станіслав Яблоновський
Ян Станіслав Яблоновський
Великий канцлер коронний
1706 — 1709
Попередник: Анджей Хризостом Залуський
Наступник: Ян-Себастіян Шембек
 
Народження: 1669(1669)
невідомо
Смерть: 28 квітня 1731(1731-04-28)
Львів, Русь
Національність: поляк
Країна: Річ Посполита
Релігія: католик
Освіта: Львівська єзуїтська колегія
Рід: Яблоновські
Батько: Станіслав Ян Яблоновський
Мати: Marianna Kazanowskad
Шлюб: Jeanne-Marie de Béthuned
Діти: Станіслав Вінцентій Яблоновський, Яблоновський Ян Каєтан, Димітр Яблоновський і Princess Maria Ludwika Jablonowskad
Нагороди:
Орден Золотого руна Орден Святого Духа орден Білого Орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Я́н Станісла́в Яблоно́вський (пол. Jan Stanisław Jabłonowski; 1669 — 28 квітня 1731, Львів) — державний діяч Речі Посполитої, письменник-мораліст, оратор, меценат. Представник шляхетського роду Яблоновських гербу Прус ІІІ. Син Станіслава-Яна Яблоновського і Маріанни Казановської. Великий канцлер коронний (1706—1709), сенатор. Великий хорунжий коронний (1687—1693), волинський (1693—1697) і руський воєвода (1697—1731). Староста сьвецький (з 1687), білоцерківський, чигиринський (з 1702), мостиський і бобрецький[1]. Дядько польського короля Станіслава Лещинського.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського та його дружини Маріанни з Казановських гербу Ґжимала — доньки воєводи брацлавського Домініка Александера Казановського.

Спочатку навчався у колегіумі єзуїтів у Львові разом з братом Александером Яном, потім у Празі. Після цього подорожував Західною Європою разом з ним. Освіту отримав також у Франції у 1685—1687 роках разом з братом Александером Яном (Париж, єзуїтська академія; у 1686 разом мали виклад праці з математики). Після повернення на батьківщину брав участь у політичному житті Речі Посполитої: у 1687 році став хорунжим великим коронним, 1690-го був послом на сейм, у 1689 і 1692 роках — маршалком передсеймових сеймиків у Галичі. Під наглядом батька навчався військової справи, брав участь у війні з турками (1689), обороні Львова 1695. Під час безкоролів'я підтримував Якуба Людвіка Собеського.

1697 року підтримав кандидатуру саксонського курфюрста Авґуста Фридерика на польський престол (з 1697 — король Польщі Авґуст II Сильний). У серпні 1698 у м. Рава-Руська вітав Петра І, як тлумач брав участь в його таємних перемовинах з королем Августом ІІ Сильним. Брав участь у Північній війні 1700—1721. З 1706 підтримував небожа Станіслава I Лещинського. Після Полтавської битви разом з підканцлером Станіславом Щукою і Т. Потоцьким переконав гетьмана А. М. Сенявського погодитись на нові вибори короля. Був арештований у Варшаві, ледве уник московського полону, дочекався амністії.

Після повернення до влади Авґуста II належав до опозиції, формально позбавлений посади вел канцлера, 1710 р. керував радою у Варшаві. Разом з воєводами Вишневецьким, Тарлом та емігрантами готував повернення на престіл С. Лещинського. впродовж 1713—1716 (арештований 7 серпня 1713 в кляшторі боніфратрів у Варшаві після зізнань його секретаря В. Войчинського, кореспонденція Я. С. Яблоновського потрапила до рук короля Августа ІІ) перебував у в'язниці замку Кенрінгштайн у Саксонії.

Відомий як автор літературних творів, зокрема, збірки байок, політичних трактатів.

Помер 28 квітня 1731 року в Львові, був похований у костелі єзуїтів (нині Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла). У лівій наві храму йому встановлено пам'ятний надгробок (збереглась епітафія латиною).

Інтер'єр костелу єзуїтів після відкриття 2011 року

Маєтності

[ред. | ред. код]

Після смерті батька (пом. 1702) успадкував 7 міст і містечок, 95 сіл, які мали значні борги — 1665400 золотих пол (річні інтрати з села не перев 10000).[2] Власністю були, зокрема, Божий Видок — Вовчків (за його сприяння було збудовано фортецю), Фраґа, Підкамінь Яблоновський…

Меценат

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Іоанна Марія маркіза де Бетуне-Шабрі. Відомі дорослі діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Jabłonowscy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. Частину захопив Семен Палій.
  2. ↑ Gieroswski J. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (1669—1731)… — S. 221.
  3. ↑ Підкамінь. Монастир Походження Хреста Господнього. (1646) [Архівовано 31 серпня 2016 у Wayback Machine.].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Boniecki A. Jabłonowscy h. Prus III-ci // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — T. 8. — S. 108—110. (пол.)
  • Gieroswski J. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (1669—1731) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 221—223. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — 820 s. — T. 2. — S. 389. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Єжи Ян Вандалін Мнішек 		Воєвода волинський
1693-1697 		Наступник
Ян Адам Стадніцький
Попередник
Марек Матчинський 		Воєвода руський
1697-1731 		Наступник
Август Олександр Чорторийський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Станіслав_Яблоновський_(канцлер)&oldid=43134575