Ромуальд Ґедройць

	Ромуальд Тадеуш Ґедройць; пол. Romuald Tadeusz Giedroyć, біл. Рамуальд Тадэвуш Гедройць
	Ромуальд Тадеуш ҐедройцьРомуальд Тадеуш Ґедройць
	князь
	князь
Народження:	7 лютого 1750; село Бобчин, Браславський повіт, Велике князівство Литовське
Смерть:	15 жовтня 1824 (74 роки); Варшава, Царство Польське
Поховання:	Повонзківський цвинтар
Країна:	Російська імперія; Річ Посполита
Освіта:	Кадетський корпус[d]
Рід:	Ґедройці
Батько:	Єжі Ґейдройць
Мати:	Ружа Келпша
Діти:	Юзеф Стефан Франтішек Ксаверій (1787-1855); Кунегунда Франциска Ружа (1793-1883); Людвік Єжі (1785-); Барбара Луція (1798-1886); Олександр Костянтин Юліан (1805-1844)
	Орден Святого Станіслава
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гедройць.

Ромуальд Тадеуш Ґедройць (7 лютого 1750, село Бобчин, Браславський повіт, Велике князівство Литовське — 15 жовтня 1824, Варшава, Царство Польське) — князь гербу Гіпокентавр, військовий та політичний діяч Великого князівства Литовського, депутат Сейму (1784-1790), генерал-майор (1792), генерал-лейтенант (1794) литовських військ в армії Наполеона, генерал-лейтенант армії Речі Посполитої (1815), один зі сподвижників Тадеуша Костюшка^[1]. Масон^[2].

Згадується в поемі Адама Міцкевича «Пан Тадеуш»^[3]. Був нагороджений Орденом Св. Станіслава^[4].

Життєпис

Народився 7 лютого 1750 року в селі Бобчин, Браславського повіту, Великого князівства Литовського, в родині Єжі та Ружі Ґейдройць (до шлюбу Келпша). Освіту здобув у кадетському корпусі Варшави. 1756 року вступив у армію Речі Посполитої, а в 1768-1772 роках воював на боці Барської конфедерації під командуванням Казимира Пуласького та Міхала Казимира Огінського, кілька разів був поранений.

У 1772 році вийшов у відставку. Повернувся на військову службу 1778 року в бригадиру литовських гусар. Був депутатом Сейму в 1784-1790 роках. Під час війни з Росією 1792 року був призначений бригадним генералом.

Взяв найактивнішу участь у повстанні Тадеуша Костюшко. Був другом Якуба Ясинського. В ході повстання воював на території Литви та Курляндії, був підвищений до чину генерал-лейтенанта та отримав від генерала Костюшко перстень з написом «Ojczyzna Obroncy Swemu». У кінці повстання брав участь в обороні Варшави, був узятий в полон, після капітуляції звільнений. Емігрував до Франції, жив у Парижі, таємно приїжджав до Литви. У 1802 повернувся в Бобчин. Під час кампанії 1807 року розглядався як можливий керівник повстання в Литві.

У 1812, після заняття Литви військами Великої армії та створення Великого Литовського князівства, в чині дивізійного генерала став президентом литовського Військового комітету, а потім генерал-інспектором литовських військ. Під час відступу Великої армії відправив сім'ю в Париж, а сам очолив кавалерійську бригаду (17-й і 19-й литовські уланські полки) в складі IV-го корпусу Євгенія Богарне. 31 січня (12 лютого) 1813 року ця бригада була розбита при Сєракуві загоном генерала А. І. Чернишова. Ґедройць потрапив в полон разом з сином, полковником Юзефом Стефаном Франтішеком Ксаверієм, та був засланий до Архангельська^[5].

У 1814 повернувся до Варшави, очолив Комітет з організації польської армії. З 1815 року генерал-лейтенант Царства Польського. Помер у 1924 році у Варшаві. Був похований на Повонзківському цвинтарі^[6]^[7].

Джерела

Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.
Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1994. — 537 с., [8] к.: іл. ISBN 5-85700-142-0.
S. Szenic, Cmentarz Powązkowski 1790-1850 zmarli i ich rodziny.(пол.)
Marcin Spórna: Słownik najsłynniejszych wodzów i dowódców polskich. ISBN 83-7435-094-6.

Примітки

↑ Ромуальд Тадеуш Ґедройць
↑ Stanisław Małachowski-Łempicki, Wykaz polskich lóż wolnomularskich oraz ich członków w latach 1738-1821, w: Archiwum Komisji Historycznej, t. XIV, Kraków 1930, s. 203.
↑ https://www.bryk.pl/s%C5%82owniki/s%C5%82ownik_bohaterów_literackich_gimnazjum/83500-giedroj%C4%87_romuald_1750_1824.html Słownik bohaterów literackich - gimnazjum. GIEDROJĆ ROMUALD (1750-1824)(пол.)
↑ Romuald Tadeusz Giedroyć
↑ 1812 рік-трагедія Білорусі. Глава 6.Татари-гвардійці (частина 3) [Архівовано 2016-04-22 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Warszawa, cm. Powązkowski
↑ Romuald Giedroyć^{[недоступне посилання]}(пол.)

Посилання

GIEDROYĆ

[1] Ромуальд Тадеуш Ґедройць

[2] Stanisław Małachowski-Łempicki, Wykaz polskich lóż wolnomularskich oraz ich członków w latach 1738-1821, w: Archiwum Komisji Historycznej, t. XIV, Kraków 1930, s. 203.

[3] ttps://www.bryk.pl/s%C5%82owniki/s%C5%82ownik_bohaterów_literackich_gimnazjum/83500-giedroj%C4%87_romuald_1750_1824.html Słownik bohaterów literackich - gimnazjum. GIEDROJĆ ROMUALD (1750-1824)(пол.)

[4] Romuald Tadeusz Giedroyć

[5] 1812 рік-трагедія Білорусі. Глава 6.Татари-гвардійці (частина 3) [Архівовано 2016-04-22 у Wayback Machine.](рос.)

[6] Warszawa, cm. Powązkowski

[7] Romuald Giedroyć^{[недоступне посилання]}(пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]