Перейти до вмісту

Ґьотц Гайдар Алі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ґьотц Алі)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алі.
Ґьотц Гайдар Алі
нім. Götz Aly
Народився3 травня 1947(1947-05-03)[1][2][…] (77 років)
Гайдельберг, Вюртемберг-Баден, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина[1][4]
Країна Німеччина[4]
Діяльністьжурналіст, історик Нового часу, історик, викладач університету, політолог
Alma materВільний університет Берліна
Галузьісторія[5], журналістика[5], політологія[5] і Голокост[5]
ЗакладВіденський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Нагороди
CMNS: Ґьотц Гайдар Алі у Вікісховищі

Ґетц Гайдар Алі (нім. Götz Haydar Aly, * 3 травня 1947, Гайдельберг) — німецький історик і публіцист, дослідник націонал-соціалізму, зокрема питання евтаназії під час Третього Райху, економічної політики нацистів, Голокосту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Нащадок османського військовополоненого Фрідріха Алі, який від 1686 року служив при дворі прусського короля.

Закінчив народну школу та гімназію, навчаючись у Гайдельберґу (1954—1956), Леонберґу (1956—1962) та Мюнхені (1962—1967). Матуру одержав у гімназії Курта Губерта в Мюнхені 1967 року. У 1967—1968 роках студіював у Німецькій школі журналістів (Мюнхен). Із 1968 по 1971 роки вивчав історію й політологію у Вільному університеті Берліна. Дипломну роботу захистив 21 грудня 1971 року.

Після університету працював директором притулку в районі Берлін-Шпандау. У 1976 році через прихильність до ідей студентського руху 1968 року на рік був усунутий зі своєї посади. 13 липня 1978 року захистив докторську дисертацію з фаху «політологія». З кінця 1970-х років був одним із засновників і перших співробітників берлінської газети «Tageszeitung». Із 1997 по 2001 роки редактор часопису Berliner Zeitung. Співпрацював також із Frankfurter Allgemeine Zeitung.

У 1994 році захистив габілітаційну дисертацію у Вільному університеті Берліна. З 2004 по 2006 роки працював гостьовим професором із міждисциплінарних досліджень Голокосту в Інституті ім. Фріца Бауера. У 2006 році на пропозицію федерального президента Німеччини Горста Келлера на п'ять років очолив Раду фундації Єврейського музею в Берліні.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Головною темою досліджень Алі стала історія Голокосту, надто у зв'язку з розслідуванням щодо евтаназії під час Третього Райху, що проводилося в 1981 році в Гамбурґу. Найперше його цікавили не так ідеологічні моменти (расова ідеологія, антисемітизм), як раціональні причини. Свої міркування щодо економічних і демографічних мотивів зародження Голокосту історик виклав у книзі «Ідейні попередники знищення» (Vordenker der Vernichtung), написаній у співавторстві із Сузанною Гайм та опублікованій у 1991 році. Праця викликала широку наукову дискусію, матеріали якої з'явилися у виданні "Політика винищення" (Vernichtungspolitik, 1991).

Дослідження Алі «Остаточне розв'язання єврейського питання» (Endlösung, 1995), де було використано неопубліковані документи, а сам Голокост розглядався як частина нацистської "політики переселення", здобуло схвальну оцінку фахівців, зокрема таких істориків, як Ганс Моммзен (Hans Mommsen), Рауль Гільберґ (Raul Hilberg). У 2005 році Алі видав працю «Народна держава Гітлера» (Hitlers Volksstaat), що була сприйнята неоднозначно. На основі статистичних даних Третього Райху автор довів, що Голокост став у першу чергу масовим убивством із метою пограбування. На грабунку німецьких та австрійських євреїв нажилися всі прошарки тодішнього німецького суспільства. Захоплення чужої власності — від заводів і фірм до звичайних домашніх пожитків — один з основних мотивів підтримки широкими народними масами тоталітарно-терористичного режиму НСДАП.

У 2007 році Алі став одним із видавців 16-томного корпусу джерел про переслідування євреїв у Німеччині під час нацистської диктатури, де публікувалися як приватні свідчення, так й офіційні державні та партійні документи. Фінансувало видання Німецьке наукове співтовариство.[6] 2010 року Алі відійшов від цього проєкту.[7]

Неоднозначну реакцію викликало твердження Алі про те, що Магатма Ґанді був "другом" нацистської Німеччини. На пресконференції у зв'язку з контроверсійною виставкою «Третій світ під час Другої світової війни» («Die Dritte Welt im Zweiten Weltkrieg») він заявив про спробу організаторів обійти тему співпраці з нацизмом у контексті "третього світу".[8] Крім того, Алі прирівняв масові зґвалтування німецьких жінок радянськими солдатами до подібних ексцесів із боку британських і французьких окупаційних військ у Південно-Західній Німеччині. Із критикою такої заяви історика виступив представник британських ветеранів Денніс Ґудвін (Dennis Goodwin) у газеті Дейлі Телеграф.[9]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Unser Kampf. 1968 — ein irritierter Blick zurück, 2008, ISBN 978-3-10-000421-5 (Інтерв'ю [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.])
  • Die Verfolgung und Ermordung der europäischen Juden durch das nationalsozialistische Deutschland 1933 — 1945, Bd. 1: Deutsches Reich 1933—1937, Hrsg.: Götz Aly, Wolf Gruner, Susanne Heim, Ulrich Herbert, Hans Dieter Kreikamp, Horst Möller, Dieter Pohl, Hartmut Weber; Oldenbourg Verlag, München 2007, 811 S., Gebunden, ISBN 3-486-58480-4, Рецензія (нім.) [Архівовано 8 вересня 2011 у Wayback Machine.]
  • Mit Michael Sontheimer: Fromms — Wie der jüdische Kondomfabrikant Julius F. unter die deutschen Räuber fiel. S. Fischer Verlag, Frankfurt/M. 2007, 220 S., ISBN 3-10-000422-1
  • Als Hrsg.: Volkes Stimme. Skepsis und Führervertrauen im Nationalsozialismus. Fischer TB Verlag, Frankfurt a. M. 2006; 224 Seiten, ISBN 3-596-16881-3 (Рецензія Harald Welzer in: Die Zeit, Nr. 48, 23. November 2006)
  • Hitlers Volksstaat. Raub, Rassenkrieg und nationaler Sozialismus, 2005, ISBN 3-89331-607-8 (Bundeszentrale für Politische Bildung), ISBN 3-10-000420-5 (Fischer)
  • Im Tunnel. Das kurze Leben der Marion Samuel 1931—1943, 2004, ISBN 3-596-16364-1
  • Mit Christian Gerlach: Das letzte Kapitel. Der Mord an den ungarischen Juden, 2004, ISBN 3-596-15772-2 (Рецензія [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.])
  • Rasse und Klasse. Nachforschungen zum deutschen Wesen, 2003, ISBN 3-10-000419-1
  • Macht, Geist, Wahn. Kontinuitäten deutschen Denkens, 1999 (спершу 1997), ISBN 3-596-13991-0
  • «Endlösung». Völkerverschiebung und der Mord an den europäischen Juden, 1999 (спершу 1995), ISBN 3-596-50231-4
  • Mit Susanne Heim: Das Zentrale Staatsarchiv in Moskau («Sonderarchiv»). Rekonstruktion und Bestandsverzeichnis verschollen geglaubten Schriftguts aus der NS-Zeit, Düsseldorf 1992
  • Demontage…: Revolutionärer oder restaurativer Bildersturm?, 1992, ISBN 3-87956-183-4
  • Mit Susanne Heim: Vordenker der Vernichtung. Auschwitz und die deutschen Pläne für eine neue europäische Ordnung, 2004 (спершу 1991), ISBN 3-596-11268-0
  • Mit Monika Aly, Morlind Tumler: Kopfkorrektur oder Der Zwang gesund zu sein, 1991, ISBN 3-88022-063-8
  • Aktion T4 1939—1945. Die «Euthanasie»-Zentrale in der Tiergartenstraße 4, 1989, ISBN 3-926175-66-4
  • Mit Peter Chroust und Hans-Dieter Heilmann Biedermann und Schreibtischtäter. Materialien zur deutschen Täter- Biographie, 1987, ISBN 3-88022-953-8
  • Mit Karl Heinz Roth: Die restlose Erfassung. Volkszählen, Identifizieren, Aussondern im Nationalsozialismus, 2000 (спершу 1984), ISBN 3-596-14767-0

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #115766065 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Catalog of the German National Library
  5. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ «Alltag der Entrechtung» [Архівовано 30 березня 2008 у Wayback Machine.], Tagesspiegel, 25. Januar 2008
  7. ↑ Повідомлення Зузанни Гайм та Ульріха Герберта під час колоквіуму Lehrstuhls für Neuere und Neueste Geschichte der Universität Freiburg.
  8. ↑ Goetz Aly platzt im Faschismus Streit der Kragen [Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine.] in der Welt von 4. 09. 2009.
  9. ↑ «Mahatma Gandhi was one of Nazis greatest friends» [Архівовано 21 січня 2017 у Wayback Machine.], Daily Telegraph, 4. 09. 2009,

Література

[ред. | ред. код]
  • Wolfgang Schneider (Hrsg.): «Vernichtungspolitik». Eine Debatte über den Zusammenhang von Sozialpolitik und Genozid im nationalsozialistischen Deutschland, Junius Verlag, Hamburg 1991, ISBN 3-88506-187-2
  • Aly, Götz, in: Munzinger-Archiv, Internationales Biographisches Archiv, 43/2003 vom 13. Oktober 2003 (sh)
  • Per Leo: Der Narr von eigenen Gnaden. Götz Aly und die deutsche Geschichtswissenschaft, in: Ästhetik und Kommunikation 36 (2005), H. 129/130, S. 184—194.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ґьотц_Гайдар_Алі