Борошняні кліщі
| Борошняні кліщі | |
|---|---|
| |
| Acarus siro | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Підтип: | Хеліцерові (Chelicerata) |
| Клас: | Павукоподібні (Arachnida) |
| Ряд: | Sarcoptiformes |
| (без рангу): | Astigmatina |
| Підряд: | Acaridia |
| Надродина: | Acaroidea |
| Родина: | Борошняні кліщі (Acaridae) Latreille, 1802 |
| Підродини | |
| Різноманіття | |
| > 110 родів, > 400 видів | |
 Вікісховище: Acaridae
| |
Борошняні кліщі[1] (Acaridae) — родина кліщів ряду Sarcoptiformes[2].
Є кілька родів із космополітичним поширенням, таких як Acarus[3], Sancassania[4] і Tyrophagus[5].
Acaridae живуть у різних середовищах існування та мають різний раціон.
Багато з представників родини є загальними спеціалістами, які живуть у природному (наприклад, ґрунт, лісова підстилка, гнізда тварин, рослинний матеріал, що розкладається) і штучному (наприклад, людські помешкання, зерносховища, оранжереї, розплідники рослин) середовищах. Вони харчуються органічними матеріалами, що розкладаються, грибами й нематодами[3][4][5].
Є більш спеціалізовані борошняні кліщі. Деякі Acaridae заселяють гнізда теплокровних тварин, переважно гризунів і птахів[3]. У межах Sancassania є види, пов'язані з певними бджолами, асоційованими з жуками-скарабеями (форетично їздять на живих жуках і харчуються мертвими жуками) або харчуються грибами[4]. Лінія Tyrophagus, що складається з T. formicetorum і споріднених видів, зустрічається лише в гніздах мурах[5]. Деякі види Histiogaster живуть під корою і харчуються грибами[6].
Різноманітні Acaridae мають у своєму життєвому циклі стадію форетичної дейтонімфи, стадію німфи, яка не харчується, і може розсіюватися у нових місцях існування, пересідаючи на більших тварин[3][4][5][6]. Також повідомлялося про гіперфорез (катання на тварині, яка сама їздить верхи на третій тварині) з дейтонімфами Acaridae на більшому кліщі Uropodidae, який, своєю чергою, був на жуку[7].
Більшість видів Tyrophagus не утворюють дейтонімф (за винятком лінії T. formicetorum), натомість розсіюються на стадіях живлення. Вони можуть розсіюватися теоретично, активними рухами або повітряними потоками[5].
Деякі види Acaridae є шкідниками продуктів, наприклад Acarus siro, A. farris, Tyrophagus putrescentiae, Tyrophagus longior і Tyrolichus casei. Вони їдять органічні матеріали, такі як зерно, борошно, сушені фрукти, молочні продукти, шинки, сири, солома, шкури тварин, культуральні середовища безхребетних, матеріали для підстилки хребетних і корм для тварин. Вони процвітають у вологих умовах і на вологих матеріалах. Acaridae можуть викликати дерматит через проколювання шкіри людини (при спробі годування) або через контактні алергени[8].
Є також Acaridae, які є шкідниками живих рослин. До них належать рід Rhizoglyphus (шкідники рослин з цибулинами)[9] і вид T. longior (шкідник деяких декоративних рослин)[10].
- Fagacarinae Fain & R. A. Norton, 1979
- Fagacarus Fain & R. A. Norton, 1979
- Acarinae Nesbitt, 1945
- Acarus Linnaeus, 1758
- Aleuroglyphus Zachvatkin, 1940
- Ebertia Oudemans, 1924
- Podoglyphus Oudemans, 1937
- Tyrolichus Oudemans, 1924
- Tyroglyphites Pampaloni, 1902
- Tyrophagus Oudemans, 1924
- Rhizoglyphinae Zakhvatkin, 1941
- Acarotalpa Volgin, 1966
- Acotyledon Oudemans, 1903
- Caloglyphus Berlese, 1923
- Cosmoglyphus Oudemans, 1932
- Froriepia Vitzthum, 1919
- Garsaultia Oudemans, 1916
- Histiogaster Berlese, 1883
- Horstia Oudemans, 1905
- Mycetoglyphus Oudemans, 1932
- Myrmoglyphus Vitzthum, 1935
- Rhizoglyphus Claparédè, 1869
- Sancassania Oudemans, 1916
- Schwiebea Oudemans, 1916
- Stereoglyphus Berlese, 1923
- Thyreophagus Rondani, 1874
- Troglocoptes Fain, 1966
- Valmontia Oudemans, 1923
- Viedebanttia Oudemans, 1929
- Pontoppidaniinae Oudemans, 1925
- Diphtheroglyphus Nesbitt, 1950
- Pontoppidania Oudemans, 1923
- Aellenella S. Mahunka, 1978
- Apiacarus Volgin, 1974
- Amphicalvolia Türk, 1963
- Armacarus S. Mahunka, 1979
- Askinasia Yunker, 1970
- Australhypopus Fain & Friend, 1984
- Baloghella Mahunka, 1963
- Bembidioglyphus Klimov, 1998
- Boletacarus V. I. Volgin & S. V. Mironov, 1980
- Boletoglyphus Volgin, 1953
- Bromeliaglyphus H. H. J. Nesbitt, 1985
- Calvoliella Samsinak, 1969
- Calvoliopsis Mahunka, 1973
- Capillaroglyphus Klimov, 1998
- Carabidobius Volgin, 1953
- Cerophagopsis Zachvatkin, 1941
- Chibidaria Sasa, 1952
- Contromelisia Samsinak, 1969
- Ctenocolletacarus Fain, 1984
- Diadasiopus OConnor, 1997
- Dynastopus Fain, 1978
- Ewingia Pearse, 1929
- Fainoglyphus S. Mahunka, 1979
- Forcellinia Oudemans, 1924
- Ghanacarus Mahunka, 1973
- Halictacarus Mahunka, 1975
- Heteroglyphus Foa, 1897
- Hoogstraalacarus Yunker, 1970
- Horstiella Türk, 1949
- Hortacarus S. Mahunka, 1979
- Hyohondania Sasa, 1952
- Irianopus Fain, 1986
- Kanekobia Fain, C. E. Yunker, J. van Goethem & D. E. Johnston, 1982
- Kargoecius Fain, 1985
- Konoglyphus Delfinado & Baker, 1974
- Kuzinia Zachvatkin, 1941
- Lackerbaueria Zachvatkin, 1941
- Lamtoglyphus Fain, 1975
- Lasioacarus Kadzhyaya, 1968
- Lemmaniella Mahunka, 1977
- Lindquistia Mahunka, 1977
- Lowryacarus Fain, 1986
- Machadoglyphus Mahunka, 1963
- Madaglyphus Fain, 1971
- Mahunkaglyphus Eraky, 1998
- Mahunkallinia Eraky, 1999
- Mauracarus S. Mahunka, 1978
- Medeus Volgin, 1974
- Megachilopus Fain, 1974
- Mezorhizoglyphus Kadzhaya, 1966
- Mycetosancassania Klimov, 2000
- Myrmolichus Türk & Türk, 1957
- Naiacus H. H. J. Nesbitt, 1990
- Naiadacarus Fashing, 1974
- Neoacotyledon K. Samsinak, 1980
- Neohorstia Zachvatkin, 1941
- Neotropacarus Baker, 1985
- Notiopsyllopus Fain, 1977
- Ocellacarus S. Mahunka, 1979
- Olafsenia Oudemans, 1927
- Omentopus Fain, 1978
- Paraceroglyphus Fain & Beaucournu, 1979
- Paraforcellinia Kadzhaya, 1974
- Passaloglyphus Mahunka & Samsinak, 1972
- Paulacarellus Fain, 1976
- Pelzneria Scheucher, in Stammer 1957
- Pinoglyphus S. Mahunka, 1978
- Psyllacarus Fain, F. Bartholomaeus, B. Cooke & J. C. Beaucournu, 1990
- Psylloglyphus Fain, 1966
- Psyllopus Fain & J. C. Beaucournu, 1993
- Reckiacarus G. Kadzhaya, 1972
- Rettacarus S. Mahunka, 1979
- Rhizoglyphoides V. I. Volgin, 1978
- Rodionovia Zachvatkin, 1941
- Scatoglyphus Berlese, 1913
- Schulzea Zachvatkin, 1941
- Sennertionyx Zachvatkin, 1941
- Setoglyphus S. Mahunka, 1979
- Sinolardoglyphus Z. T. Jiang, 1991
- Sinosuidasia Jiang, 1996
- Spinacaropus Fain & A. M. Camerik, 1978
- Terglyphus Samsinak, 1965
- Thectochloracarus Fain, Engel, Flechtmann & OConnor, 1999
- Trichopsyllopus Fain & G. T. Baker, 1983
- Troxocoptes Fain & J. R. Philips, 1983
- Umakefeq Klimov, 2000
- Volginia Kadzhaya, 1967
- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 212.
- ↑ Barry O'Connor, ред. (2008). Acaridae Species Listing. Biology Catalog. Texas A&M University. Архів оригіналу за 07.08.2010. Процитовано 26.07.2010.
- ↑ а б в г Acarus | Bee Mite ID. idtools.org. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ а б в г Sancassania | Bee Mite ID. idtools.org. Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ а б в г д Tyrophagus | Bee Mite ID. idtools.org. Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ а б Genus Histiogaster. bugguide.net. Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ Beetle Mites. bugguide.net. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ Mullen, Gary R.; OConnor, Barry M. (2019), Mites (Acari), Medical and Veterinary Entomology (англ.), Elsevier, с. 533—602, doi:10.1016/b978-0-12-814043-7.00026-1, ISBN 978-0-12-814043-7, S2CID 239345468, процитовано 20 вересня 2022
- ↑ Bulbmites. mrec.ifas.ufl.edu. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ Buxton, J. H. (1989). Tyrophagus longior (Gervais) (Acarina; Acaridae) as a pest of ornamentals grown under protection. Plant Pathology (англ.). 38 (3): 447—448. doi:10.1111/j.1365-3059.1989.tb02167.x. ISSN 0032-0862.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |