Альціон білогорлий
| Альціон білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_cropped.jpg) Самець білогорлого альціона (підвид A. m. monachus, заповідник Тангоко-Батуангес)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Actenoides monachus (Bonaparte, 1850) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon monachus Halcyon monacha Actenoides monacha Monachalcyon monachus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н білогорлий[2] (Actenoides monachus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Індонезії.
Довжина птаха становить 31 см. У представників номінативного підвиду голова синя, верхня частина тіла темно-синьо-зелена, горло біле, шия і нижня частина тіла каштанові. У самців щоки сині, у самиць каштанові. Дзьоб яскраво-червоний. У молодих птахів щоки каштанові, дзьоб жовтуватий. У представників підвиду A. m. capucinus голова чорна.
Виділяють два підвиди:[3]
- A. m. monachus (Bonaparte, 1850) — північ і центр Сулавесі, острови Лембех[en] і Манадо-Туа[en];
- A. m. capucinus (Meyer, AB & Wiglesworth, 1896) — схід, південний схід і південь Сулавесі, острови Бутон і Вавоні[en].
Деякі дослідники виділяють підвид A. m. capucinus у окремий вид Actenoides capucinus[4].
Білогорлі альціони мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на висоті до 900 м над рівнем моря. Зокрема, білогорлі альціони зустрічаються в заповідниках Лоре-Лінду[en], Богані-Нані-Вартабоне[en] і Тангоко-Батуангес[en]. Птахи зустрічаються поодинці, живляться губоногими і жуками. Гніздування відбувається у березні-квітні, гніздо розміщується в норі, дуплі дерева або в термітнику.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Білогорлим альціонам загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Actenoides monachus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Actenoides capucinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 вересня 2022
- Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters & Rollers. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8028-8.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |