Проскурняк вірменський

Проскурняк вірменський, алтея вірменська (Althaea armeniaca) — багаторічна трав'яниста м'яко-повстиста рослина родини мальвових.

Опис

Стебло прямостояче, 60—150 см заввишки. Листки пальчастоп'ятироздільні, гострозубчасті, з видовжено-яйцюватими частками. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, рожево-фіолетові, у волотевидно-китицеподібному суцвітті. Квітконіжки за довжиною такі, як листки, у пазухах яких вони сидять, або трохи довші за них. Плід — збірний, з багатьох плодиків-сім'янок, розміщених кільцем. Цвіте у травні — вересні. 2n = 84.

Поширення

Поширений у південно-східній Європі, Західній і Середній Азії; інтродукований до Південної Дакоти.

В Україні проскурняк вірменський трапляється у Приазов'ї (Херсонська обл., Генічеський р-н, о. Бирючий) та в Криму на зволожених місцях, пісках, черепашниках.

Заготівля і зберігання

Заготовляють корені дворічного і старшого віку рослин восени після відмирання надземної частини. Корені швидко миють холодною водою, підсушують, знімають кору, і, розрізавши вздовж на 2-4 частини, швидко сушать під наметом або в сушарках при температурі 30-35 °С. Зберігають у сухих (сировина дуже гігроскопічна), добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. В деяких країнах заготовляють і листя (перед цвітінням), і квітки (під час цвітіння).

Хімічний склад

Корені проскурняку містять до 35 % слизових речовин, які визначають цілющі властивості рослини, а також крохмаль (до 37 %), сахарозу (10,2), бетаїн (до 4 %) і жирну олію (до 1,7 %). "

Практичне використання

Препарати проскурняку (порошок, водний настій, рідкий екстракт, сироп) використовують як протизапальний, обволікаючий і відхаркувальний засіб при катаральних станах дихальних шляхів, а також при проносах, гострих гастритах і ентероколітах завдяки обволікаючій дії на слизову оболонку шлунка. Проскурняк сприяє тривалішому впливові призначуваних разом із нею інших лікарських речовин, уповільнюючи їх всмоктування. У науковій і народній медицині проскурняк приймають всередину у вигляді відвару або холодного настою коріння при захворюваннях органів дихання (хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії, бронхіальна астма, коклюш) та шлунково-кишкового тракту (катаральні стани стравохода, гастрити, ентероколіти, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, особливо супроводжувана проносами). Настій і екстракт, крім того, використовують внутрішньо при лікуванні екземи і псоріазу. В народній медицині відвар коріння рослини внутрішньо вживають при запаленні сечового міхура, болісному мимовільному сечовиділенні, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках; зовнішньо — для полоскання ротової порожнини, горла, промивання очей при запаленні повік, для клізм при діареї, а також як протизапальний і пом'якшувальний засіб у вигляді припарок. Відвар коріння у молоці використовують при туберкульозі легень. Авіценна пропонував відвар з коріння, листя і насіння як пом'якшувальний засіб при плевритах, каменях у сечовому міхурі і навіть при пухлинах. Коріння проскурняку використовують для приготування пілюльної маси та як слизистий продукт у дієтичному харчуванні. В зарубіжній практиці при лікуванні захворювань горла, легень і травного тракту нарівні з коренями використовують і листя та квітки проскурняку. Корінь рослини входить до складу грудних чаїв.

Вирощування

Споріднену рослину, проскурняк лікарський слід вирощувати на легких або середнього механічного складу ґрунтах із заляганням ґрунтових вод завглибшки два-три метри. У зв'язку з трьох-, чотирилітньою культурою проскурняк слід розміщувати на запільних ділянках чи ж в місцях, де вирощують інші багаторічні лікарські рослини. На одному місці проскурняк може рости до 4 років. Найкращими попередниками для рослини є озимі зернові культури, а також просапні культури.

Див. також

Проскурняк лікарський

Джерела

• Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Від. ред. А. М. Гродзінський.- К.: Голов. ред. УРЕ, 1991. — 544 с. — ISBN 5-88500-006-9