Астрагал зігнутий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Astragalus reduncus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астрагал зігнутий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Galegeae
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал зігнутий
Astragalus reduncus
Pall., 1800
Посилання
Вікісховище: Astragalus reduncus
Віківиди: Astragalus reduncus
EOL: 703802
IPNI: 479514-1
NCBI: 1632248

Астрага́л зі́гнутий[1][2] (Astragalus reduncus) — вид трав'янистих рослин з родини бобових, поширений в Україні (Крим і Присивашшя) та на півдні європейської частини Росії.

Багаторічна рослина 10–30 см. Листочки 3–7 мм довжиною, 2–3(4) мм завширшки. Чашечка з ниткоподібними зубцями, біло-волосиста, з чорними волосками на зубцях, ребрах і біля основи, іноді майже вся чорно-волосиста. Боби серпоподібно вигнуті, слабо-волосисті, кілюваті на черевці, на спинці жолобчасті[2].

Цвіте в квітні–травні, плодоносить у травні–червні. Розмножується насінням та поділом каудекса[3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений в Україні (Крим і Присивашшя) та на півдні європейської частини Росії[4][5][3].

В Україні вид зростає на степах, перелогах і пасовищах — у Криму (Перекоп, Євпаторія, Феодосія, о. Чонгар) й херсонському Присивашші[2][3].

Загрози й охорона

[ред. | ред. код]

Загрозами є: фрагментарність ареалу, ізольованість місць зростань, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання, надмірний випас[3].

Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Зникаючий». Охороняється на території БЗ «Асканія-Нова»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Astragalus reduncus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 196. (рос.)(укр.)
  3. а б в г д Червона книга України. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28 квітня 2020.
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 19.04.2020. (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 19.04.2020. (англ.)