Блукаючі скелі
Блукаючі скелі | |
---|---|
![]() | |
50°28′43″ пн. ш. 16°17′24″ сх. д. / 50.4787° пн. ш. 16.29° сх. д. | |
Країна | ![]() ![]() |
Тип | Q9337566? ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/28/Sudety-1-37.jpg/240px-Sudety-1-37.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/11/Sudety-1-38.jpg/240px-Sudety-1-38.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/06/BledneSkaly1.jpg/240px-BledneSkaly1.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/34/BledneSkaly2.jpg/240px-BledneSkaly2.jpg)
Блукаючі Скелі (Заблукані скелі, Оманливі скелі) (пол. Błędne Skały, нім. Wilde Löcher, чеськ. Bludné skály) — сукупність скельних блоків на висоті 853 м над рівнем моря, що утворюють мальовничий лабіринт коридорів (скельне місто), розташовані на південному заході Польщі в Центральних Судетах в Столових горах.
Лабіринт розташований на терені Національного парку Столових гір і охоплює північно-західну частину столової гори Скальняк[1]. Знаходиться між Кудова Здруй і Карлувом, недалеко від кордону з Чехією[1]. Найближче місто — Буковина Клодзька. Площа близько 21 га був природним заповідником (до створення Національного парку Столових гір)[1].
На дні верхньокрейдяного моря відклалися товсті пісковикові родовища. У третинному періоді під час альпійського орогенезу вони піднялися разом із усіма Судетами. Потім почався довгий період ерозії і впливу вивітрювання[1]. Через нерівномірну стійкість окремих шарів гірських порід до вивітрювання та розширення ущелин, що розрізали масив у три сторони, були створені коридори різної ширини глибиною в кілька метрів[1].
Два позначені туристичні маршрути ведуть через Блукаючі скелі[1]:
— від Душники-Здруй до Карлува
— від Поляниця-Здруй до Карлува,
- туристичний маршрут у кілька сотень метрів пролягає між різними скельними формами, такими як скельні клуби, гриби чи жердини[1]. Деякі скелі мають власні назви, такі як Столовий валун, Тунель, Кухня або Крива Стопка[1]. У найбільш вузьких місцях туристи повинні стискатися між скелястими вузькими щілинами на кілька десятків сантиметрів[1].
Протягом декількох років після закінчення Другої світової війни, Блукаючі Скелі називалися вовчі діри (походить від нім. Wilde Löcher). Такий термін вживали, між іншим військові Сил охорони кордону в ситуаційних доповідях, журналісти у звітах у пресі або деякі автори путівників, такі як Анна та Ігнацій Поточчі. Іноді Блукаючі Скелі порівнювали з руїнами замку. За легендою, Блукаючі Скелі створив Liczyrzepa[2].
У Блукаючих Скелях були зняті такі фільми: Хроніки Нарнії: Принц Каспіан[3], Друг щасливого диявола та Чарівник (телесеріал).
- ↑ а б в г д е ж и к л Słownik geografii turystycznej Sudetów. redakcja Marek Staffa. T. 13: Góry Sowie, Wzgórza Włodzickie. Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PTTK „KRAJ”, 1992, ss. 39,40. ISBN 83-7005-301-7.
- ↑ а б Legendy Gór Polskich
- ↑ The Chronicles Of Narnia: Prince Caspian | Film Locations, архів оригіналу за 12 квітня 2021, процитовано 6 грудня 2019
- Słownik geografii turystycznej Sudetów. Marek Staffa (redakcja). T. 13: Góry Sowie, Wzgórza Włodzickie. Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PTTK «KRAJ», 1992, ISBN 83-7005-301-7.
- Park Narodowy Gór Stołowych [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Блукаючі Скелі — поїздка з дітьми [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Błędne Skały — Góry Stołowe [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Я піду в Столові гори… [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]