Перейти до вмісту

Красотіл бронзовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Calosoma inquisitor)
Красотіл бронзовий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Родина: Турунові (Carabidae)
Рід: Красотіл (Calosoma)
Вид: Красотіл бронзовий
Calosoma inquisitor
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Calosoma inquisitor
Віківиди: Calosoma inquisitor
EOL: 3463757
NCBI: 49409
Fossilworks: 287022

Красотіл бронзовий[1] (Calosoma inquisitor) — вид твердокрилих комах родини турунових (Carabidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений у більшій частині Європи, Північній Африці, Малій Азії, Ірані та на Кавказі, а також є відокремлена популяція у Східному Сибіру та Японії. Живе в основному в листяних лісах, від низин до гір, але також трапляється в чагарниках і садах. Жуки рідкісні, але часто зустрічаються подекуди в окремі роки.

Жук завдовжки від 13 до 22 міліметрів. Тулуб мідного кольору, іноді також зеленуватий на боках переднеспинки і надкрилах. Зрідка жуки чорні і мають мідний, зелений або блакитний блиск по всьому тілу. Надкрила з дрібними поздовжніми борозенками і мають дрібні зелені крапки в четвертому, восьмому та дванадцятому місцях, які можна побачити лише при збільшенні.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Імаго є хижими, полюють на різних комах, особливо, харчуються личинками лускокрилих. Вони добре літають і трапляються не тільки на землі, але і в кущах, і на деревах. У разі небезпеки жук може впасти, а потім погрожувати, піднімаючи вгору передню частину тіла і розправляючи нижні щелепи. Самиці відкладають близько 50 яєць. Личинки також є хижими і дуже швидко розвиваються. Заляльковуються у землі. Молоді жуки з'являються в червні, але все ще залишаються в діапаузі у землі до наступної весни.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — с. 112