Каперці

Каперці
	Каперці колючі (C. spinosa)типовий
	Загальний вигляд рослини, що квітне
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Капустоцвіті (Brassicales)
Родина:	Каперцеві (Capparaceae)
Рід:	Каперці (Capparis); L.
Типовий вид
	Capparis spinosa L. — Каперці колючі;
Види
	Див. текст
Вікісховище: Capparis

Запити Капара та Капарці перенаправляються сюди

Ка́перці (Capparis) — рід багаторічних дерев, кущів і трав родини каперцевих (Capparidaceae), що мають округле, м'ясисте листя, яке скидають на зиму, та великі білі—блідо—рожеві квіти. Близько 300 видів каперців поширені в субтропіках і тропіках обох півкуль.

Ка́перці колючі (C. spinosa) — чагарни́к—стелю́х 1—2 метри заввишки з колючими стеблами. Батьківщиною каперців вважають Північну Африку та Південну Європу. Відомо, що вживають їх уже понад дві тисячі років — ще стародавні греки активно торгували капарцями.

Харчові ка́перці — мариновані бруньки, зібрані з кущів каперців колючих.

Каперці Розанова, ендемік південного Таджикистану, охороняється.

Каперці колючі (Capparis spinosa) — овочева культура (в квіткових бутонах і плодах — білки, олії, вітаміни), в Європі, Північній Африці, Північній Америці, Індії; у Дагестані використовують дикоростучі каперці.

Види

C. acuminata
C. acutifolia
C. admirabilis
C. aegyptia
C. afzelii
C. albitrunca
C. amazonica
C. amplissima
C. amygdalifolia
C. amygdalina
C. angulata
C. angustifolia
C. antanossarum
C. antonensis
C. apetala
C. aphylla
C. apubifolia
C. asperifolia
C. assamica
C. atamisquea
C. aurantioides
C. avicennifolia
C. bangii
C. bangweolensis
C. barcellonensis
C. bequaertii
C. bhamoensis
C. biloba
C. blanchetii
C. bodinieri
C. borneensis
C. brasiliana
C. brassii
C. brenesii
C. brevipes
C. brevis
C. brevisiliqua
C. brevispina
C. calciphila
C. cantoniensis
C. cartilaginea
C. cerasifolia
C. chinensis
C. chingiana
C. chiriquensis
C. chrysomeia
C. citrifolia
C. clara
C. clutiaefolia
C. coccolobifolia
C. copelandii
C. cordata
C. corymbifera
C. corymbosa
C. crotonantha
C. crotonoides
C. cuatrecasana
C. cuneata
C. cuneiformis
C. cuspidata
C. cynophallophora
C. dahi
C. dasyphylla
C. decidua
C. detonsa
C. didymobotrys
C. discolor
C. discolor
C. diversifolia
C. domingensis
C. duchesnei
C. ecuadorica
C. eichleriana
C. elegans
C. emarginata
C. erythrocarpos
C. eucalyptifolia
C. falcata
C. fascicularis
C. fengii
C. ferruginea
C. filipes
C. flanaganii
C. flexicaulis
C. floribunda
C. fohaiensis
C. formosana
C. frondosa
C. furfuracea
C. gaelata
C. gaudichaudiana
C. gibbosa
C. glandulosa
C. gonavaiensis
C. grandidiera
C. grandipetala
C. grandis
C. grisebachii
C. guaguaensis
C. guayaquilensis
C. gueinzii
C. hainanensis
C. hastata
C. hastigera
C. henryi
C. herbacea
C. hereroensis
C. heterophylla
C. hexandra
C. heydeana
C. heyneana
C. himalayensis
C. holliensis
C. humblotii
C. humilis
C. hypericoides
C. hypoleuca
C. incana
C. indica
C. inermis
C. intermedia
C. isthmensis
C. izabalana
C. jacobinae
C. jamaicensis
C. kanehirai
C. karwinskiana
C. kerrii
C. khuamak
C. kikuchii
C. koi
C. laeta
C. lanceolaris
C. lanceolata
C. langlassei
C. langmaniae
C. lankesteri
C. lasiantha
C. lasiopoda
C. laurifolia
C. laurina
C. leprieurii
C. leptophylla
C. leucophylla
C. liangii
C. linearis
C. lineata
C. lobbiana
C. lundellii
C. lutaoensis
C. luzonensis
C. macrocarpa
C. macrophylla
C. malmeana
C. maroniensis
C. masaikai
C. mattogrossensis
C. mayana
C. membranacea
C. membranifolia
C. micracantha
C. millei
C. mitchellii
C. mirifica
C. mollicella
C. mollis
C. moonii
C. muco
C. mucronata
C. multiflora
C. nectaria
C. nemorosa
C. neriifolia
C. nitida
C. oblongata
C. oblongifolia
C. obovatifolia
C. odoratissima
C. olacifolia
C. oleoides
C. oligostema
C. oliveriana
C. orthacantha
C. osmantha
C. ovalifolia
C. ovata
C. oxysepala
C. pachaca
C. palawanensis
C. palmeri
C. paludosa
C. panamensis
C. panduriformis
C. paradoxa
C. parviflora
C. pauciflora
C. pendula
C. petelotii
C. petiolaris
C. pittieri
C. polyantha
C. polymorpha
C. portoricense
C. pringlei
C. prisca
C. pruinosa
C. pseudocacao
C. puberula
C. pubiflora
C. pubifolia
C. pulcherrima
C. pumila
C. punctata
C. pyracantha
C. quina
C. quiriguensis
C. radiatiflora
C. reflexa
C. retusa
C. richardii
C. rosanowiana
C. rosea
C. rothii
C. roxburghii
C. rudatisii
C. sabiaefolia
C. salicifolia
C. sandwichiana
C. sarmentosa
C. scabrida
C. scheffleri
C. schunkei
C. schunkoides
C. sciaphila
C. sclerophylla
C. securidacea
C. sepiaria
C. sessilis
C. siliquosa
C. sinaica
C. sinclairii
C. sola
C. solanoides
C. speciosa
C. spinosa
C. sprucei
C. srilankensis
C. stenophylla
C. stenosepala
C. steyermarkii
C. stuhlmannii
C. subbiloba
C. subglabra
C. subsessilis
C. subtenera
C. subtomentosa
C. surinamensis
C. swinhoei
C. tarapotensis
C. tenera
C. tenuifolia
C. tenuisiliqua
C. thonningii
C. tomentosa
C. tonduzii
C. torulosa
C. transvaalensis
C. trichocarpa
C. trichopoda
C. triflora
C. zeylanica

Застосування

Нерозкриті квіткові бруньки вічнозеленого чагарника Capparis herbacea використовують у їжу солені чи мариновані; при приготуванні закусок, салатів, солянок і начинок. Каперці використовують для приготування багатьох страв, часто попередньо вимочивши їх в мисці з водою або ошпаривши, щоб видалити надлишок солі. Смак їхній пікантний, гоструватий, злегка терпкий, кислуватий, трохи гірчичний. Сильний аромат каперці мають завдяки гірчичній олії, яка з'являється при розтиранні стебла рослини. Замість каперців використовуються іноді недозрілі зелені зав'язі плодів настурції також у маринованому вигляді. Стиглі ж плоди каперцевого куща вживають і в сирому вигляді. Це стручкоподібні ягоди з червонуватою м'якоттю. У них міститься близько 18 % білкових речовин, в насінні — олії до 30 %, в бутонах — рутину близько 0,32 %.

Ймовірно, в Європу каперці були завезені, а їх батьківщиною є Центральна Азія та Близький Схід. З давніх джерел відомо, що їх їли вже жителі Стародавньої Месопотамії. Разом з арабськими караванами каперці потрапили на Апеннінський півострів і Ібер, а потім вони поширилися цілим регіоном Середземномор'я. В 13-14 століттях широко поширились завдяки торговцям з Генуї, Флоренції та Венеції. З архівів відомо, що до 18 століття каперці були популярною їжею, але у наступні століття вони чомусь зникли з наших столів, і тільки в останні роки ми почали заново відкривати переваги і цінність цього делікатесу, що пов'язано з модою на середземноморську кухню (особливо піцу).^[1]

У каперців є популярний на Кавказі та відомий серед шанувальників кавказької кухні родич — джонджолі.