Сарна
| Сарна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Оленеві (Cervidae) |
| Підродина: | Capreolinae |
| Триба: | Capreolini |
| Рід: | Сарна (Capreolus) Gray, 1821 |
| |
| Поширення роду сарн | |
 Вікісховище: Capreolus
| |
Са́рна[1][2][3], серна (Capreolus Gray, 1821) — рід ссавців з родини оленевих (Cervidae). У розмовній мові представників роду називають також «дикі кози» , «козулі» або «косулі»[4]. Етимологія: назва походить від прасл. срна і споріднена з лат. cervus (від пра-і.є. ḱerh₂- — «ріг»), дінд. srŋgam («ріг») і прасл. *korva («корова»)[5].
Вважається, що сарни походить від виду євразійського роду Procapreolus[6][7].
Окрім сучасних видів описано також викопні види: Capreolus constantini та Capreolus formosanus, які розширюють ареал роду до Тайваню й до Мексики[8].
У складі роду — два види:
- Сарна європейська — Capreolus capreolus (Linnaeus, 1758)
- Сарна азійська — Capreolus pygargus (Pallas, 1771)
Межа між європейською і азійською сарнами проходить приблизно по р. Волзі. Інколи кавказьких сарн відносять до азійського виду.
-
Дорослий самець
сарни європейської -
Дорослий самець
сарни азійської -
Малята сарн
завжди плямисті -
Сарна - один з найстрункіших видів оленів
Сарни європейські живуть у Європі до півночі Середньої Скандинавії й Фінської затоки, гирла Ками і верхів'я Печори. Далі ареал сарн охоплює Малу Азію, Північний Іран, Північний Ірак, Кавказ й Крим.
В Азії сарни (сарна азійська) населяє Сибір й Далекий Схід, на півдні доходячи до Північного Казахстану; населяє Тянь-Шань, Алтай, Північну Монголію, Північно-Східний Китай, Корею, зустрічається на півдні Східного Тибету й Північного Сичуаню.
В Україні трапляється нечасто[джерело?]. В природних умовах окремі особини було помічено в Сарненському районі (Полісся, Рівненщина) та на території національного природного парку "Кременецькі гори" (Тернопільщина).
Відомим є малюнок неповторного Ніко Піросмані, який називається «Сарна на тлі ландшафту» (див. фото). кілька полотен із сарнами належить перу німецького художника-експресіоніст Франца Марка. За назвою цієї тварини названі три населені пункти України: місто Сарни Сарненського району Рівненської області, до того ж зображення тварини присутнє як на гербі та прапорі міста так і на гербі й прапорі району; а також два села: Сарни, Львівська область, Яворівський район та Сарни, Черкаська область, Монастирищенський район.
-
Сарна. Малюнок — Ніко Піросмані -
Сарни в очереті — Франц Марк -
Сарна європейська на молдовській марці
Одна з поширених вернакулярних назв сарни — дика коза, або козуля, а в літературі радянського часу набула поширення видозміна останньої назви — «косуля». Асоціація назви роду з назвою роду Коза (Capra) є невиправданою, оскільки сарна і коза належать до різних родин: оленевих і бикових, відповідно[9].
До певної міри назву «козуля» можна розглядати як відповідник латинської назви, в якій корінь «Capra» означає «козу», а зменшувальний суфікс «-olus» формує діючу власну назву. За «Словарем» Б. Грінченка, «козуля» — маленька корова з кривими рогами[10]. На відміну від «козулі», у сарни, як тлумачить цю назву В. Даль, «ріжки оленячі»[11].
- ↑ Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 15.
- ↑ Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
- ↑ Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 135.
- ↑ Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні | Тлумачний словник української мови. www.inmo.org.ua. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 182, 183, 220. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Heckeberg, Nicola S. (2020). The systematics of the Cervidae: a total evidence approach. PeerJ. 8: e8114. doi:10.7717/peerj.8114. PMC 7034380. PMID 32110477.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Valli, Andrea M. F. (2010). Dispersion of the genus Procapreolus and the relationships between Procapreolus cusanus and the roe deer (Capreolus). Quaternary International. 212 (2): 80—85. Bibcode:2010QuInt.212...80V. doi:10.1016/j.quaint.2008.11.002.
- ↑ Capreolus | ThePaleobiology Database
- ↑ Загороднюк І. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви [Архівовано 2022-03-22 у Wayback Machine.] // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — 2001. — Вип. 1. — С. 113—131. (Обговорення вживання назви)
- ↑ Козуля // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ В. Даль Толковый словарь живого великорусского языка
- Сарна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.