Карлос Гардель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Carlos Gardel)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Гардель
Carlos Gardel
Основна інформація
Повне ім'яCharles Romuald Gardès
Дата народження11 грудня 1890(1890-12-11)
Місце народженняневідоме
Дата смерті24 червня 1935(1935-06-24) (44 роки)
Місце смертіМедельїн
Причина смертіавіаційна катастрофа
Похованняцвинтар Ла-Чакарітаd
Роки активності1912-1935
ГромадянствоАргентина Аргентина
Професіякомпозитор
музикант
актор
співак
Інструментивокал
гітара
Жанртанго
мілонга
ПсевдонімиEl Zorzal Criollo, El Morocho del Abasto, El Mago, El Rey del Tango, El Mudo, El Francesito, El Guachito de Escayola
ЧленствоDúo Gardel-Razzanod
ЛейблColumbia Records
Нагороди
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гардель.

Ка́рлос Гарде́ль (ісп. Carlos Gardel) — аргентинський співак, композитор, актор, один з найвизначніших виконавців танго першої половини XX ст. Місце і дата народження точно невідомі, деякі дослідники вважають, що Гардель народився у Тулузі 11 грудня 1890 року, а інші — у Такуарембо (Уругвай) 11 грудня 1887 року. Загинув 24 червня 1935 в авіакатастрофі у Медельїні. 2003 року за пропозицією уругвайського уряду[1] записи Гарделя було включено до «Пам'яті світу»[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Точно не встановлено, чи народився Карлос Гардель у Тулузі (Франція) чи Такуарембо (Уругвай), коли він народився і де вчився, але достеменно відомо, що з 1893 він жив у Буенос-Айресі. 1923 року він отримав громадянство Аргентини.

Ще у дитинстві він став відомим завдяки своєму співу. 1917 року Карлос зіграв свою першу роль у німому кіно «Квітка персика» (ісп. «Flor de Durazno»)[3].

Під час перебування у Монтевідео того ж року Гардель записав пісню «Моя сумна ніч» (ісп. Mi noche triste), яку запропонував своєму другу Еліасу Аліппі використати у п'єсі «Собачі ікла» (ісп. Los dientes del perro). П'єса та пісня Гарделя, яка виконувалася у ній, мали успіх, і хоча вона не була першою піснею у стилі танго, вона стала початком нового етапу у розвитку цього жанру[4]. Карлос Гардель як виконавець та увесь жанр танго-пісні набули великої популярності в Аргентині.

1923 року разом з Хосе Раццано музикант провів турне Уругваєм, Бразилією й Іспанією. У середині 1920-х років дует Гарделя і Раццано розпався. Раццано став імпресаріо Гарделя. Карлос продовжував гастролювати Європою, де виступав у Іспанії (1925) і Франції (1928), а також знявся у кількох кінострічках фірми Paramount. 1929 року він здійснив короткий візит до Італії і 5 лютого повернувся до Франції, де виступив у Паризькій Опері і мав шалений успіх.

Після виступів у Буенос-Айресі Карлос Гардель знову розпочав гастролі Іспанією. 1930 року він повернувся до Франції, де знявся для Paramount у фільмі «Luces de Buenos Aires».

Після короткого повернення до Буенос-Айреса і Монтевідео Гардель почав нове турне, відвідавши французьку Рив'єру, Італію, Лондон, Париж, Відень, Берлін і Барселону. Також він знявся у фільмах «Espérame», «La casa es seria» і «Melodía de arrabal».

1933 року Карлос Гардель повернувся до Буенос-Айреса.

7 листопада 1933 року він ненадовго поїхав до Барселони і Парижу, потім попрямував до США, де дебютував на NBC у Нью-Йорку 30 грудня. 1934 знявся у стрічках «Cuesta abajo», «Mi Buenos Aires querido» і «Tango en Broadway» у Нью-Йорку. Потім музикант ненадовго повернувся до Франції, наприкінці 1934 виступив на NBC та знявся у мюзиклі фірми Paramount «Cazadores de estrellas». 1935 року Гардель зіграв роль у стрічках «El día que me quieras» і «Tango Bar», де заспівав свої найвідоміші хіти. У квітні розпочалося його останнє турне, яке мало пройти у Пуерто-Рико, Венесуелі, Арубі, Кюрасао, Колумбії, Панамі, Кубі і Мексиці, але обірвалося через загибель музиканта у авіакатастрофі.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • На честь Карлоса Гарделя названо вулицю та станцію метро у Буенос-Айресі, вулицю у Мадриді.
  • Датою народження Гарделя вважається 11 грудня — цей день відзначається як Міжнародний день танго.
  • 1999 року CAPIF заснувала музичну премію імені Гарделя, яка наразі вважається найвищою музичною нагородою Аргентини.
  • 2008 року було відзнято фільм «Гардель 2008» про творчий шлях музиканта[5].

Творчий здобуток

[ред. | ред. код]
Будинок на вулиці Карлоса Гарделя у Буенос-Айресі

Пісні

[ред. | ред. код]

Карлос Гардель зробив 957 записів 792 різних пісень[6], найвідоміші з них:

  • Sos Mi Tirador Plateado (1912)
  • Brisas de la tarde (1912)
  • Pobre mi madre querida (1912)
  • Mi noche triste (1917)
  • Flor de fango (1917)
  • El Taita del Arrabal
  • Desdén (1933)
  • Tomo y obligo (1931)
  • Lejana tierra mía (1935)
  • Silencio (1933)
  • Amores de estudiante (1934)
  • Golondrinas (1934)
  • Melodía de arrabal (1933)
  • Guitarra guitarra mía (1935)
  • Cuesta abajo (1934)
  • Mi Buenos Aires querido (1934)
  • Soledad (1934)
  • Volver (1935)
  • Por una cabeza (1935)
  • Sus ojos se cerraron (1935)
  • Volvió una noche (1935)
  • El día que me quieras (1935)
  • Déjà; Folie; Je te dirai; Madame c'est vous; Parlez moi d'amour (французькою мовою)

1991 року було випущено збірку 20 найвідоміших пісень Гарделя, яка стала 4 рази платиновою в Аргентині[7].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Flor de durazno (німий, 1917)
  • Encuadre de canciones (10 короткометражок, 1930) — перший звуковий фільм Південної Америки
  • Las luces de Buenos Aires (1931)
  • Espérame (1932)
  • La casa es seria (короткометражка. 1932)
  • Melodía de arrabal (1932)
  • Cuesta abajo (1934)
  • El Tango de Broadway (1934)
  • Cazadores de estrellas (1935)
  • El día que me quieras (1935)
  • Tango bar (1935)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.diputados.gov.ar/dependencias/dcomisiones/periodo-120/120-2864.pdf[недоступне посилання]
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2009. Процитовано 15 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 2 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Gobello, José y Bossio, Jorge Alberto, Tangos y letristas tomo 1 pág. 39, 1975, Buenos Aires. Editorial Plus Ultra y García Jiménez, Francisco, Así nacieron los tangos pág. 93, 1981, Ediciones Corregidor
  5. ↑ Gardel на сайті IMDb (англ.)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ http://www.capif.org.ar/Default.asp?PerDesde_MM=0&PerDesde_AA=0&PerHasta_MM=0&PerHasta_AA=0&interprete=&album=&LanDesde_MM=0&LanDesde_AA=0&LanHasta_MM=0&LanHasta_AA=0&Galardon=P&Tipo=1&ACCION2=+Buscar+&ACCION=Buscar&CO=5&CODOP=ESOP[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карлос_Гардель&oldid=40799034