Пахучка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Clinopodium)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пахучка
Clinopodium vulgare
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Триба: Mentheae
Рід: Пахучка (Clinopodium)
L.[1]
Типовий вид
Clinopodium vulgare
Синоніми[2]
  • Acinos Mill.
  • Antonina Vved.
  • Bancroftia R.K.Porter
  • Calamintha Mill.
  • × Calapodium Holub
  • Ceratominthe Briq.
  • Diodeilis Raf.
  • Drymosiphon Melnikov
  • Faucibarba Dulac
  • Gardoquia Ruiz & Pav.
  • Nostelis Raf.
  • Oreosphacus Phil.
  • Rafinesquia Raf.
  • Rizoa Cav.
  • Xenopoma Willd.
Вікісховище: Clinopodium

Пахучка (Clinopodium) — рід рослин з родини глухокропивових. Рід містить 165 видів, які поширені в помірному й тропічному кліматі Північної й Південної Америк, Африки та Євразії[3].

Опис

[ред. | ред. код]

Це переважно багаторічні висхідні чи прямовисні трав'янисті рослини висотою від 8 до 100 см; деякі рослини деревні біля основи; деякі види мають річний життєвий цикл. Коріння розгалужене від стрижневого кореня. Стебло округле чи має підкреслені краї (чотирикутна форма). Багато рослин мають легкий м'ятний запах. Запушення утворене простими чи розгалуженими волосками. Листки розташовані супротивно, на малих ніжках чи сидячі, зубчасті чи цілі, зменшуються догори; пластина проста, від яйцеподібної до ланцетної форми, з абаксіального боку (низ) є чіткі жилки; прилистки відсутні. Кільця суцвіть ± головчасті; кожне кільце супроводжується двома листочками; іноді суцвіття зводиться до однієї квітки на кільце. Чашечка трубчаста, горло рідко запушене, зубці війчасті. Віночок пурпурно-червоний, червонуватий або білий, 2-губий; трубка висунута, поступово розширена вгору до горла, запушена; верхня губа пряма, верхівка вирізана; нижня губа 3-лопатева, бічні частки цілокраї; середня частка більша, вирізана або цільна. Тичинок 4, передні 2 довші за 2 задні, досягають верхньої губи віночка, включені або злегка віддалені, задні тичинки іноді рудиментарні; пиляків 2, роздвоєні, ± похило вставлені на розширені сполучники. Горішки яйцеподібні або майже кулясті, менше 1 мм у діаметрі, голі[4].

Запилення відбувається через таких комах, як двокрилі та перетинчастокрилі, зокрема бджоли. Запліднення в основному відбувається через запилення квіток. Насіння вітром розноситься на кілька метрів, а потім розноситься насамперед комахами, такими як мурахи. Насіння має маслянистий придаток, що приваблює мурах[5][6].

Використання

[ред. | ред. код]

Види Calamintha такі ж ароматні, як і їхні родичі з роду Mentha, і тому іноді також використовуються для заварювання чаю, а також вони використовувалися як ліки від давнини до сучасності[7][8]. У минулому назва Calamintha використовувалась для позначення різних губоцвітих, у середньовічній та ранньосучасній медицині в основному Clinopodium nepeta, Mentha arvensis, Nepeta cataria[9]. Деякі види використовуються як декоративні рослини[10][11].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва роду найімовірніше походить від грецьких слів klino — «схил» і podios — «нога». Термін вже використовував Діоскорид (≈ 40–90 роки н. е.), давньогрецький лікар, ботанік і фармацевт, який практикував у Римі за часів імператора Нерона, і посилається на форму суцвіття[12]. Наукова назва виду була визначена Карлом фон Лінне (1707–1778), шведським біологом і письменником, який вважається батьком сучасної наукової класифікації живих організмів, у публікації 1753 року Species plantarum - 2: 587

Види

[ред. | ред. код]
Список видів згідно з Plants of the World Online:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Genus: Clinopodium L. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 8 листопада 2011. Архів оригіналу за 6 травня 2009. Процитовано 22 лютого 2012.
  2. ↑ Clinopodium L. Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  3. ↑ Clinopodium. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 24.09.2022. (англ.)
  4. ↑ Feng Lun Cai Shu. 64. CLINOPODIUM Linnaeus, Sp. Pl. 2: 587. 1753. // Flora of China. — 1994. — P. 228–231.
  5. ↑ Sandro Pignatti, Flora d'Italia. Volume 2, Bologna, Edagricole, 1982, p. 484, ISBN 88-506-2449-2.
  6. ↑ Eduard Strasburger, Trattato di Botanica. Volume secondo, Roma, Antonio Delfino Editore, 2007, p. 850, ISBN 88-7287-344-4.
  7. ↑ Hans-Joachim Poeckern: Die Simplicien im Nürnberger Dispensatorium des Valerius Cordus von 1546 und ihre Erläuterung in den kursiv gedruckten Fußnoten, unter besonderer Berücksichtigung der Dioskuridesanmerkungen und Pflanzenbeschreibungen des Valerius Cordus. Mathematisch-naturwissenschaftliche Dissertation, Halle an der Saale 1970, P. 138
  8. ↑ Constantinus Africanus: De gradibus quos vocant simplicium liber. In: Constantini Africani post Hippocratem et Galenum ... Basel 1536, P. 342–387; тут: P. 376
  9. ↑ William Turner: The names of herbes (A. D. 1548). London 1881, P. 22.
  10. ↑ Gordon Cheers: Botanica. Das ABC der Pflanzen. 10.000 Arten in Text und Bild. Könemann, Köln 2003, ISBN 3-8331-1600-5, P. 165.
  11. ↑ Hans Simon (Hrsg.): Die Freiland-Schmuckstauden. Handbuch und Lexikon der Gartenstauden. Begründet von Leo Jelitto, Wilhelm Schacht. 5. völlig neu bearbeitete Auflage. Band 1: A bis H. Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 2002, ISBN 3-8001-3265-6, P. 171.
  12. ↑ David Gledhill, The name of plants (PDF), Cambridge, Cambridge University Press, 2008.

Література

[ред. | ред. код]
  • Борисова А. Г. Род 1293. Пахучка — Clinopodium L. // Флора СССР. В 30 т. / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1954. — Т. XXI. — С. 436—441. — 703 с. — 3000 экз.


Це незавершена стаття про глухокропивові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пахучка&oldid=40628260