Лебідь малий
| Лебідь малий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Cygnus bewickii (Yarrell, 1830) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ле́бідь мали́й, або тундро́вий (Cygnus bewickii) — водоплавний птах родини качкових. Один з 7-ми (за іншими джерелами, 6-ти) видів роду; один з 3-х видів роду у фауні України. Інколи лебедя малого розглядають як підвид чорнодзьобого лебедя.
Маса — 4,9–6,5 кг, довжина тіла — 107−132 см, розмах крил — 173—200 см. Дорослий птах білий з чорними лапами та двоколірним дзьобом (основа жовта, від ніздрів до кінця — чорний, межа між кольорами проходить під прямим кутом). Від лебедя-кликуна відрізняється меншими розмірами та дещо коротшою шиєю, а дорослий птах від дорослого цього виду — також формою жовтої плями на дзьобі. Молодий птах попелясто-сірий; дзьоб жовтувато-бурий або червонувато-бурий; повністю білого оперення набуває на третьому році життя.
Від лебедя-кликуна відрізняється меншими розмірами та дещо коротшою шиєю, а дорослий від дорослого цього виду — також формою жовтої плями на дзьобі.
Гніздиться в тундровій смузі Євразії, на островах Колгуєв, Вайгач, Південна (Нова Земля). Зимує на Британських островах, північно-західному узбережжі Європи (Нідерланди, Німеччина), південному узбережжі Каспійського моря, на узбережжі Південно-східній Азії (Японія, Китай). В Україні не гніздиться. Окремі особини зимують на північному узбережжі Азовського моря (Молочний лиман, Обитічна затока). Відомі зальоти у Полтавську, Волинську та інші області.
Чисельність зимуючих птахів в межах Європи становить понад 23 тис. ос.[1] В Україні чисельність незначна. На прольоті та на зимівлі трапляється окремими групами по 3–5, зрідка до 20 ос. На чисельність впливають господарське освоєння тундри та браконьєрство.
Гніздиться на озерах низинних тундр, у рослинному покриві яких домінують осоки. Моногам, пари утворюються на 2—4 році життя та є постійними. Кладка з 1—5 яйця. Насиджування триває 29—30 днів. Пташенята виводкового типу, вкриті білодо-сірим пухом. Через 40—45 днів молоді лебеді вже можуть літати. На зимівлі тримається разом з іншими видами лебедів, рідше — окремими зграями та сімейними групами на відкритих солоних водоймах. Відлітає з місць зимівлі у березні (в цей час трапляється у внутрішній частині України). Під час перельотів зупиняється на великих водоймах, у заплавах річок, в береговій зоні моря. В Україні у другій половині ХХ ст. зареєстрований тільки на узбережжі Азовського моря. Живиться переважно рослинною їжею.
Включено до Червоної книги України (1994, 2009), Боннської (Додатки І та ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, переліку заборонених для полювання видів в Україні. Охороняється разом з іншими водоплавними птахами у заказниках загальнодержавного значення «Молочний лиман» та «Обитічна коса».
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- Лисенко В. І. Лебідь малий // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 408.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
- Лебідь малий в Червоній книзі України [Архівовано 14 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. — К.: Наукова думка, 1991. — 208 с.
