Еміль Огюст Жозеф де Вільдеман

|портрет=

Еміль Огюст Жозеф де Вільдеман
фр. Emile Auguste Joseph de Wildeman
Народився	19 жовтня 1866(1866-10-19) Сен-Жосс-тен-Ноде, Бельгія
Помер	24 липня 1947(1947-07-24) (80 років) Брюссель, Бельгія
Країна	Бельгія
Діяльність	ботанік, фіколог, викладач університету
Alma mater	Брюссельський вільний університет
Галузь	ботаніка
Заклад	Гентський університет Національний ботанічний сад Бельгії
Посада	chief officerd
Членство	Паризька медична академія Académie des sciences d'outre-merd
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Еміль Огюст Жозеф де Вільдеман у Вікісховищі

Еміль Огюст Жозеф де Вільдеман (фр. Emile Auguste Joseph de Wildeman; 1866–1947) — бельгійський ботанік.

Біографія

Еміль Огюст Жозеф де Вільдеман народився 19 жовтня 1866 року в Брюсселі у сім'ї Франсуа Еміля де Вільдемана та Марії Хортензи ван ден Берг. Навчався у школі в Брюсселі, у 1883 році поступив у Брюссельський університет. 17 березня 1887 року отримав диплом бакалавра з фармації. Згодом Вільдеман став працювати у Брюссельському ботанічному саду.

Перша наукова публікація Вільдемана з ботаніки була видана у 1885 році. Вільдеман працював у Ботанічному саду понад 40 років. Під керівництвом професора Лео Еррери Вільдеман отримав ступінь доктора філософії у Брюссельському університеті. 20 липня 1890 року Еміль Огюст отримав ступінь доктора наук за працю з цитології Études sur l'attache des cloisons cellulaires.

У червні 1894 року де Вільдеман одружився з Анною Марією де Кор, через батьків якої він познайомився з бріологом Жюлем Кардо.

Згодом Еміль де Вільдеман став вивчати флору Бельгійського Конго. У 1900 році він був призначений куратором Брюссельського ботанічного саду, а у 1912 став його директором. З 1921 року він отримав посаду професора Антверпенського університету.

У 1931 році де Вільдеман пішов на пенсію. Еміль Огюст Жозеф де Вільдеман помер у Брюсселі 24 липня 1947 року.

Окремі публікації

• Wildeman, E.A.J. de (1897). Prodrome de la flore algologique des Indes neerlandaises. 193 p.
• Wildeman, E.A.J. de; Durand, T.A. (1898–1907). Prodrome de la flore belge. 3 vols., 1112 p.
• Wildeman, E.A.J. de (1899–1909). Icones selectae horti thenensis. 6 vols.
• Wildeman, E.A.J. de (1900). Les algues de la flore de Buitenzorg. 457 p.
• Wildeman, E.A.J. de (1902). Les plantes tropicales de grande culture. 304 p.
• Wildeman, E.A.J. de (1903–1908). Notices sur les plantes utiles ou interessantes de la flore du Congo. 2 vols.
• Wildeman, E.A.J. de (1903–1912). Etudes de systematique et de geographie botaniques sur la flore du Bas- et Moyen-Congo. 3 vols.
• Wildeman, E.A.J. de (1904–1910). Plantae novae horti thenensis. 2 vols.
• Wildeman, E.A.J. de (1905–1907). Mission Emile Laurent. 2 vols.
• Wildeman, E.A.J. de (1921). Contribution a l'etude de la flore du Katanga. 264 p.
• Wildeman, E.A.J. de (1921–1929). Plantae bequaertianae. 6 vols.

Роди, названі на честь Е. О. Ж. де Вільдемана

• Dewildemania O.Hoffm., 1903

Джерела

• Robyns, W. Emile De Wildeman, In: Biographie Nationale, vol. 37, kol. 829–843.
• Stafleu, F.A., Cowan, R.S. Taxonomic Literature. — Utrecht : Bohn, Scheltema & Holkema, 1976. — Vol. 1. — P. 639—643.
• Steenis, C.G.G.J. van. Flora Malesiana. — Djarkarta, 1950. — Vol. 1. — P. 404—405.