Дрозофіла
| Дрозофіли | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Drosophila repleta
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Підроди
| ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Oinopota Kirby & Spence, 1815 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Дрозофі́ла (Drosophila) — рід комах ряду двокрилих. Розміри невеликі (до 3,5 мм), самиці більші за самців. Описано кілька тисяч видів. Широко розповсюджені по світу, найбільше різноманіття видів — у тропіках та субтропіках. Живляться соком гниючих рослин та мікроорганізмами. Личинки розвиваються у напіврідкому середовищі рослинних решток, що розкладаються. Тривалість циклу розвитку суттєво залежить від температури субстрату, а також від виду та становить від 7 до 60 діб. У природі мають значення як переносники дріжджових грибів.
Дрозофілам властива невелика кількість хромосом — 8, наявність політенних хромосом, велика кількість зовнішніх ознак, які можуть змінюватись внаслідок мутацій.
Дрозофіл легко розводити в лабораторних умовах, вони мають короткий цикл розвитку, для спостереження за ними не потрібне складне обладнання. Внаслідок цього деякі види дрозофіл (зокрема Drosophila melanogaster) стали незамінним об'єктом при генетичних дослідженнях. На цих комахах були отримані перші експериментальні мутації та вивчені процеси мутагенезу. Томас Гант Морган, вивчаючи мутації дрозофіли, сформулював зі своїми учнями хромосомну теорію спадковості. На прикладах з дрозофілою можна спостерігати основні типи закономірностей спадковості, такі як наслідування зчеплених зі статтю ознак, закон розщеплення Менделя, явища зчеплення та відштовхування генів. Також можуть бути побудовані моделі генетичних хвороб за допомогою летальних генів. Крім того, на дрозофілах можуть досліджуватися генетичні закономірності популяцій.
У кишечнику дрозофіли постійно містяться дріжджі, здебільшого це види, що є на поверхні ягід і плодів. За сприятливих умов вони швидко розмножуються й утворюють значну біомасу, якою живляться личинки дрозофіли. Дорослі мушки, перелітаючи від рослини до рослини, розповсюджують дріжджі[1].
Дрозофіли мають найбільші за розміром серед усіх живих організмів сперматозоїди. Так, у Drosophila bifurca довжина сперматозоїдів досягає 5,8 см, що у 20 разів перевищує довжину тіла самих комах (сперматозоїди скручені у «клубки» діаметром близько 50 мкм, тобто 1/20 мм).[2]
- ↑ Гудзь С.П. Мікробіологія: підручник: [для студ.вищ.навч.закл.]/ С.П. Гудзь, С.О.Гнатуш, І.С.Білінська.—Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2009.—360с. ISBN 978-966-613-697-1
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20160612155818/http://www.nature.com/nature/journal/v533/n7604/abs/nature18005.html Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.] [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.] [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.] [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.] How sexual selection can drive the evolution of costly sperm ornamentation // Nature. 533, 535–538](англ.) Цит. за: http://elementy.ru/novosti_nauki/432760/Polovoy_otbor_sdelal_spermatozoidy_drozofil_samymi_dlinnymi_v_mire [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] Статевий добір зробив сперматозоїди дрозофіл найдовшими у світі // Elementy.ru/(рос.)
- Дрозофіли // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Дрозофіли [Архівовано 23 червня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Лабораторні тварини(рос.) [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Правила наголошування деяких природничих термінів [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]