Гутурама фіолетова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Euphonia violacea)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гутурама фіолетова
Самець фіолетової гутурами
Самець фіолетової гутурами
Самиця фіолетової гутурами
Самиця фіолетової гутурами
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Гутурама (Euphonia)
Вид: Гутурама фіолетова
Euphonia violacea
(Linnaeus, 1758)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Fringilla violacea Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Euphonia violacea
Віківиди: Euphonia violacea
EOL: 45513416
ITIS: 560033
МСОП: 22722721
NCBI: 1105364

Гутура́ма фіолетова[2] (Euphonia violacea) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в Південній Америці.

Самець фіолетової гутурами
Самиця фіолетової гутурами
Пара фіолетових гутурам

Довжина птаха становить 10-11,5 см, вага 12,5-17 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла синювато-чорна з фіолетовим відблиском, особливно помітним на голові і на спині. Нижня частина тіла золотисто-жовта, гузка білувато-жовта. На лобі золотисто-жовта пляма. У самиць верхня частина тіла переважно оливково-зелена, крила і хвіст чорнуваті, нижня частина тіла зеленувато-жовта. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорнуваті.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють три підвиди:[3]

  • E. v. rodwayi (Penard, TE, 1919) — східна Венесуела і острів Тринідад;
  • E. v. violacea (Linnaeus, 1758) — Гвіана і північна Бразилія;
  • E. v. aurantiicollis Bertoni, AW, 1901 — східна Бразилія, східний Парагвай і північно-східна Аргентина (Місьйонес).

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Фіолетові гутурами мешкають у Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Парагваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в чагарникових заростях, рідколіссях і саванах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті до 1100 м над рівнем моря. Живляться переважно ягодами омели, плодами епіфітних кактусів і цекропії Cecropia, а також іншими ягодами і плодами та нектаром Psittacanthus і Allophyllus edulis. Доповнюють свій раціон дрібними безхребетними[4].

Початок сезон розмноження різниться в залежності від сезону. В Бразилії він припадає на жовтень, в Суринамі триває з листопада по квітень, а на Тринідаді з січня по серпень, з піком у травні-липні. Гніздо кулеподібне, будується самицею і самцем, розміщується на дереві. Воно складається з зовнішньої частини, сплетеної з гілочок, лишайників і рослинних волокон і внутрішної, встеленої мохом, пухом або іншим м'яким матеріалом. В кладці від 2 до 5 білуватих яєць, поцяткованих рудувато-коричневими плямками. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них приблизно 10 днів. Насиджує лише самиця, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Euphonia violacea: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 05 червня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finches, euphonias, longspurs, Thrush-tanager. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 05 червня 2022.
  4. Euphonia violacea (Violaceous Euphonia) (PDF). Sta.uwi.edu. Процитовано 10 квітня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]