Перейти до вмісту

Триколірні Стріли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Frecce Tricolori)
Триколірні Стріли
італ. Frecce Tricolori
313º Gruppo Addestramento Acrobatico
313º Gruppo Addestramento Acrobatico
На службі7 березня 1961 — по сьогодні
КраїнаІталія Італія
Належність Повітряні сили Італії
РольПілотажна група
Гарнізон/Штабавіабаза Ріволто
Кольорисиній, червоний, білий, зелений
ВебсайтPattuglia Acrobatica Nazionale
Командування
командир ескадрильїлейтенант-полковник Стефано Віт
Авіація
Винищувачі1961–63 Canadair F-86E
1964–81 Fiat G.91 PAN
Навчальні літаки10 Aermacchi MB-339PAN
Медіафайли на Вікісховищі

«Фречче Триколорі» (італ. Frecce Tricolori, дослівно «Триколірні Стріли»), офіційно відома як 313 акробатична тренувальна група, національна пілотажна команда Frecce Tricolori (італ. 313° Gruppo Addestramento Acrobatico, Pattuglia Acrobatica Nazionale (PAN) Frecce Tricolori) — демонстраційна пілотажна група ВПС Італії. Маючи десять літаків (дев'ять у щільному строю і один соліст), група є найбільшим у світі акробатичним патрулем, і найвідомішим завдяки своїй програмі виступу, що включає близько двадцяти аеробатичних номерів і триває близько півгодини. Команда є одним із національних символів Італії[en]. [1] Базується на аеродромі Ріволто[en], провінція Удіне.

Історія

[ред. | ред. код]

Frecce Tricolori була створена як офіційна група для навчання пілотів ВПС повітряній акробатиці, прийшовши на зміну численним неофіційним командам, що існували на той момент в Італії [2]. Лідер аеробатичної групи «Diavoli Rossi»[it] майор Маріо Скварчіна отримав доручення Генерального штабу ВПС Італії заснувати Національний пілотажний патруль (італ. Pattuglia Acrobatica Nazionale), в якому були б представлені пілоти з усіх підрозділів ВПС. 313 пілотажна навчальна група була заснована 1 березня 1961 року на авіабазі Ріволто. Того ж дня до Ріволто з Гроссето[en] прибули 6 літаків North American F-86 Sabre 4-ї авіабригади. 1 травня 1961 року команда здійснила свій перший офіційний виступ в аеропорту Тренто-Гардоло з нагоди авіашоу, організованого місцевим аероклубом [3].

На F-86 Sabre «Триколірні Стріли» літали до 1963 року. В тому ж році кількість літаків була збільшена до десяти, також на них було встановлено обладнання для використання кольорового диму. Наступного року група отримала нові літаки — винищувачі-бомбардувальники Fiat G.91PAN[en], на яких літала до 1982 року, коли вони були замінені Aermacchi MB-339 A/PAN MLU[en], що використовуються і донині.

28 серпня 1988 року під час виступу групи на авіабазі Рамштайн сталася катастрофа, у якій через зіткнення літаків команди загинуло троє пілотів і 67 глядачів. Двоє з трьох загиблих пілотів, Маріо Налдіні та Іво Нутареллі, через кілька днів мали дати свідчення на суді у справі рейсу 870 авіакомпанії Itavia[en]. Це стало причиною різноманітних підозр і теорій змови щодо справжніх причин катастрофи у Рамштайні [4].

У 2000 році загальний час нальоту «Триколірних Стріл» на Aermacchi MB-339 досяг 50 000 годин. 8 вересня 2007 року Frecce Tricolori взяли участь у похоронах Лучано Паваротті в Модені та вшанували його прольотом, залишаючи зелено-біло-червоні димові сліди.

Літаки і шоу

[ред. | ред. код]

Команда літає на Aermacchi MB-339-A/PAN, двомісних навчально-бойових літаках, здатних розвивати швидкість до 898 км/год. Типові для цієї моделі паливні баки на кінцях крил видалені, оскільки вони знижують акробатичні показники літака і ускладнюють політ у щільному строю, частково заважаючи огляду [5].

У оформленні група використовує смугу кольорів італійського прапору, яка перетинає борт літака на фоні савойського синього кольору[en]. Черевна частина літака має світло-сірий колір, номери нанесені на жовті наліпки.

Під час виступів акробатичний патруль зазвичай складається з дев'яти літаків, що мають позивний «Pony» («Поні») і номер. [6] Назва «Поні» була придумана тодішнім капітаном Зено Тасіо на честь символа 4 авіакрила. [7]. Залежно від потреб, кількість літаків може досягати 11.

  • Поні-0 — командир
  • Поні-1 — лідер
  • Поні-2 — 1-й лівого флангу
  • Поні-3 — 1-й правого флангу
  • Поні-4 — 2-й лівого флангу
  • Поні-5 — 2-й правого флангу
  • Поні-6 — 1-й замикаючий
  • Поні-7 — 3 й лівого флангу
  • Поні-8 — 3-й правого флангу
  • Поні-9 — 2-й замикаючий
  • Поні-10 — соліст
  • Поні-11 — керівник з аеробатичної підготовки

Frecce Tricolori має три види шоу-програми: «висока», «низька» та «пласка», залежно від погодних умов та особливостей місця виступу. Висока програма обирається, коли нижня межа хмар знаходиться вище за 1000 м, і характеризується виконанням аеробатичних фігур повністю на вертикальній площині. Низька програма використовується, коли хмари не вищі за 500—600 м, і в такому разі вертикальні маневри не виконуються. Плаский варіант включає лише прості стройові маневри на низькій висоті. За можливості, виступи завершуються тим, що група у повному складі малює в небі кольоровим димом п'ятикілометровий триколор Італії під акомпанемент арії «Nessun dorma» у виконанні Лучано Паваротті, що лунає з динаміків на землі.

Інциденти

[ред. | ред. код]

Нижче наведено список аварій, які сталися з пілотами «Frecce Tricolori»: [8]

Пілот Літак Позиція Обставини Результат Місце Дата
Массімо Раффаело Скала F-86E Sabre Поні-3 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 3 травня 1961
Джанні Пінато F-86E Sabre Поні-4 Тренування Вижив Авіабаза Ріволто 3 травня 1961
Джанбаттіста Чеолетта F-86E Sabre Тренування Вижив Авіабаза Ріволто 21 серпня 1961
Мауро Вентуріні F-86E Sabre Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 30 серпня 1961
Еудженіо Колуччі F-86E Sabre Поні-5 Авіашоу Загинув Форлі 5 травня 1963
Енніо Антіколі F-86E Sabre Поні-8 Авіашоу Вижив Форлі 5 травня 1963
Рафаель Д'Андретта Fiat G.91PAN Поні-3 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 22 березня 1967
Джанкарло Бонолло Fiat G.91PAN Поні-6 Тренування Вижив Бертіоло 12 грудня 1969
Валентино Янса Fiat G.91PAN Поні-9 Тренування Загинув Пальманова 22 вересня 1971
Анджело Гейс Fiat G.91PAN Поні-7 Авіашоу Загинув Пратіка ді Маре 2 червня 1973
Антоніо Галлу Fiat G.91PAN Поні-4 Авіашоу Вижив Пратіка ді Маре 2 червня 1973
Сандро Сантиллі Fiat G.91PAN Поні-9 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 14 березня 1974
Івано Поффе Fiat G.91PAN Поні-7 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 14 березня 1974
Граціано Каррер Fiat G.91PAN Поні-2 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 12 липня 1978
Андреа Ді Паолі Fiat G.91PAN Поні-4 Тренування Вижив Авіабаза Ріволто 12 липня 1978
П'єргіанні Петрі Fiat G.91PAN Поні-2 Авіашоу Загинув Мілденголл[en] (Англія) 27 травня 1979
Віто Поска Fiat G.91PAN Поні-4 Тренування Вижив Ріволто 9 квітня 1980
Паскуаліно Горга Fiat G.91PAN Поні-7 Тренування Не постраждав Тревізо 29 червня 1981
Антоніо Галлус Fiat G.91PAN Поні-1 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 2 вересня 1981
Фабіо Броведані Fiat G.91PAN Поні-2 Тренування Вижив Авіабаза Ріволто 2 вересня 1981
Віто Поска MB-339PAN Поні-1 Перебазування Вижив К'юзафорте 4 вересня 1984
Джон Мільо MB-339PAN Поні-11 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 20 лютого 1985
Маріо Налдіні MB-339PAN Поні-1 Авіашоу Загинув Рамштайн, (Німеччина) 28 серпня 1988
Джорджіо Алессіо MB-339PAN Поні-2 Авіашоу Загинув Рамштайн, Німеччина 28 серпня 1988
Іво Нутареллі MB-339PAN Поні-10 Авіашоу Загинув Рамштайн, Німеччина 28 серпня 1988
Паоло Скопоні MB-339PAN Поні-10 Тренування Загинув Авіабаза Ріволто 12 грудня 1988
Андреа Брага
Стефано Коміссо 		MB-339PAN Поні-9 Тренування Вижили Авіабаза Ріволто 27 жовтня 2002
Оскар Дель До MB-339PAN Поні-4 Зліт Пілот вижив, 1 загибла і троє поранених серед цивільних на землі. Аеропорт Турин 16 вересня 2023

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 17 липня 2005 року «Триколірні Стріли» на Royal International Air Tattoo отримали нагороду за найкращий виступ, а принц Фейсал бін аль-Хусейн[en] з Йорданії вручив команді престижну нагороду «Меморіальний меч короля Хусейна» [9].
  • 19 серпня 2005 року команда отримала медаль «За повітроплавні заслуги» на Міжнародному авіасалоні в Москві, ставши першою неросійською командою, що одержала цю нагороду [10].
  • Під час святкування «Італійського дня якості» (італ. Giornata della Qualità Italia) 2008 року, в якому взяли участь представники Комітету Леонардо[it], Президент Італії вручив Frecce Tricolori «Премію Леонардо» за життєві досягнення [11].
  • 7 грудня 2010 року міністр закордонних справ Франко Фраттіні вручив Frecce Tricolori нагороду «Перемога Італії» (Winning Italy Award) 2010 року на знак визнання високої майстерності, досягнутої в просуванні та зміцненні іміджу Італії у світі [12].
  • 24 липня 2019 року Frecce Tricolori отримали нагороду RAFCTE Trophy як найкраща іноземна пілотажна команда на Royal International Air Tattoo у Ферфорді, Англія [13].
  • 26 березня 2023 року команда була сертифікована Книгою рекордів Гіннеса за найбільшу кількість літальних апаратів у складі пілотажної групи [14].

Різне

[ред. | ред. код]
  • Команда фігурує у художньому пригодницько-комедійному фільмі 1972 року «Forza „G“» (іт. «Сила g», в англомовному прокаті відомий як «Winged Devils», «Крилаті дияволи», у франкомовному — як «La Patrouille du ciel», «Небесний патруль»). Головний герой фільму вступає до «Триколірних Стріл» і бере участь у повітряних змаганнях.
  • Автомобільна компанія Pagani у 2010 році випустила обмежену серію (всього три екземпляри) суперкарів «Pagani Zonda Tricolore» на честь 50-річчя команди [15].

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Виступ на Royal International Air Tattoo 2022 року, YouTube

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Le Frecce Tricolori verso il 60esimo compleanno (італ.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Storia di un passato glorioso (італ.). Aeronautica Militare official site. Архів оригіналу за 02 травня 2009.
  3. ↑ а б 3 marzo 1961: la nascita della P.A.N. (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 18 березня 2018. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
  4. ↑ а б Ustica, la denuncia choc: «L'incidente alle frecce tricolori fu un sabotaggio» (італ.). il Fatto Quotidiano[en]. 01 лютого 2012. Архів оригіналу за 08 травня 2017. Процитовано 21 квітня 2024.
  5. ↑ а б La storia delle Frecce Tricolori (італ.). PisaToday. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-15 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б Le «Frecce Tricolori» (італ.). 07 липня 2005. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 21 квітня 2024.
  7. ↑ а б Pattuglie acrobatiche del 4º Stormo (італ.). Associazione 4° Stormo Gorizia. Архів оригіналу за 02 лютого 2016. [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Circolo della Pattuglia Acrobatica Nazionale – Per non dimenticare (італ.). Архів оригіналу за 04 грудня 2022. Процитовано 21 квітня 2024.
  9. ↑ а б Le «Frecce Tricolori» consegnano al generale Leonardo Tricarico «The King Hussein Memorial Sword» (італ.). AvioNews.it. 09 вересня 2005. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 21 квітня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ а б Le Frecce Tricolori ricevono a Mosca la Medaglia d'argento al merito aeronautico (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 22 серпня 2005. Архів оригіналу за 26 вересня 2020.
  11. ↑ а б Premio Leonardo per le Frecce Tricolori (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 16 грудня 2008. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 квітня 2024.
  12. ↑ а б Winning Italy Award’ alle Frecce Tricolori (італ.). Aeronautica Difesa. 09 грудня 2010. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 21 квітня 2020.
  13. ↑ а б Frecce Tricolori premiate allair show di Fairford (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 22 липня 2023. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 21 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  14. ↑ а б Most jet aircraft in a military aerobatic display team (англ.). Книга рекордів Гіннеса. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 21 квітня 2024.
  15. ↑ а б Pagani Zonda Tricolore (пол.). Profi Auto. 28 липня 2014. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 21 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Триколірні_Стріли