Перейти до вмісту

HD36916

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP26182)
HD36916
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 5г 34х 53,96с
Схилення - 4°  6′ 37,5″
Видима величина (V) 6,74[1]
Характеристики
Спектральний клас B8
показник кольору U−B -0,55
яскравість B 6,543±0,005[2]
показник кольору B−V -0,139±0,005[2]
яскравість V 6,708±0,005[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,07
індекс m1 0,12
індекс c1 0,49
індекс Hβ 2,71[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,660[2]
Мінімальна яскравість 6,720[2]
Період фотометричної
змінності зорі
1,57[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -5,56± 0,77[2] мас/рік

за схиленням: -0,32± 0,48[2] мас/рік

Паралакс (π) 2,88 ± 0,90[2] мас
Відстань 1132,49 світлових років
347,22 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 36916,

HIP 26182,

BD-4 1173
Посилання
SIMBADдані для HD36916

HD36916 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B8, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,7.[1] Вона розташована на відстані близько 1132,5 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,57 доби в межах від Hmin= 6,72 до Hmax= 6,66.[2]


Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

HD36916 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 627,6± 177,9 Гаус.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631