Перейти до вмісту

HD 4778

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP3919)
HD4778
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 0г 50х 18,26с
Схилення +45°  0′  8,1″
Видима величина (V) 6,13[1]
Характеристики
Спектральний клас A1
показник кольору U−B -0,03
яскравість B 6,176±0,003[2]
показник кольору B−V 0,043±0,004[2]
яскравість V 6,129±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,02
індекс m1 0,24
індекс c1 0,86
індекс Hβ 2,86[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,140[2]
Мінімальна яскравість 6,170[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 60,72± 0,50[2] мас/рік

за схиленням: 6,93± 0,44[2] мас/рік

Паралакс (π) 11,01 ± 0,76[2] мас
Відстань 296,24 світлових років
90,83 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=42[3]км/сек
Інші позначення
HD 4778,

HIP 3919, HR 234,

BD+44 176
Посилання
SIMBADдані для HD4778

GO Андромеди також HD4778 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,1.[1] Вона розташована на відстані близько 296,2 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD4778 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 42км/сек.[3]


Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD4778 має підвищений вміст Cr .[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 1026,2± 425,3 Гаус.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]