HD 4778
Зовнішній вигляд
Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
---|---|
Сузір'я | |
Пряме піднесення | 0г 50х 18,26с |
Схилення | +45° 0′ 8,1″ |
Видима величина (V) | 6,13[1] |
Характеристики | |
Спектральний клас | A1 |
показник кольору U−B | -0,03 |
яскравість B | 6,176±0,003[2] |
показник кольору B−V | 0,043±0,004[2] |
яскравість V | 6,129±0,004[2] |
Тип змінності | |
Дані фотометрії Стрьомґрена | |
колір b−y | -0,02 |
індекс m1 | 0,24 |
індекс c1 | 0,86 |
індекс Hβ | 2,86[1] |
Дані фотометрії Гіппаркос | |
Максимальна яскравість | 6,140[2] |
Мінімальна яскравість | 6,170[2] |
Астрометрія | |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 60,72± 0,50[2] мас/рік |
Паралакс (π) | 11,01 ± 0,76[2] мас |
Відстань | 296,24 світлових років 90,83 парсек |
Подробиці | |
Маса | M☉ |
Обертання | Vsin(i)=42[3]км/сек |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для HD4778 |
GO Андромеди також HD4778 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,1.[1] Вона розташована на відстані близько 296,2 світлових років від Сонця.[2]
Зоря HD4778 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 42км/сек.[3]
Зоряна атмосфера HD4778 має підвищений вміст Cr .[1]
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 1026,2± 425,3 Гаус.[4]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
Це незавершена стаття про зорю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |