HD140728

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP76957)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD140728
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 15г 42х 50,76с
Схилення +52° 21′ 39,3″
Видима величина (V) 5,48[1]
Характеристики
Спектральний клас A0
показник кольору U−B -0,13
яскравість B 5,429±0,003[2]
показник кольору B−V -0,042±0,004[2]
яскравість V 5,480±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,05
індекс m1 0,18
індекс c1 0,89
індекс Hβ 2,83[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,460[2]
Мінімальна яскравість 5,480[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -66,30± 0,50[2] мас/рік

за схиленням: 29,68± 0,56[2] мас/рік

Паралакс (π) 10,30 ± 0,50[2] мас
Відстань 316,66 світлових років
97,09 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=75[3]км/сек
Інші позначення
HD 140728,

HIP 76957, HR 5857, BD+52 1898,

GSC 3489-1587
Посилання
SIMBADдані для HD140728

HD140728хімічно пекулярна зоря спектрального класу A0 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,5.[1] Вона розташована на відстані близько 316,7 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD140728 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 75км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD140728 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 436,7± 337,5 Гаус.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631