Перейти до вмісту

HD148898

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP80975)
HD148898
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 16г 32х  8,20с
Схилення -21° 27′ 59,0″
Видима величина (V) 4,45[1]
Характеристики
Спектральний клас A6
показник кольору U−B 0,12
яскравість B 4,613±0,002[2]
показник кольору B−V 0,130±0,002[2]
яскравість V 4,457±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,07
індекс m1 0,18
індекс c1 1,07
індекс Hβ 2,89[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 4,480[2]
Мінімальна яскравість 4,500[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 20,21± 0,76[2] мас/рік

за схиленням: 36,23± 0,63[2] мас/рік

Паралакс (π) 18,66 ± 0,71[2] мас
Відстань 174,79 світлових років
53,59 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=61[3]км/сек
Інші позначення
*oe Oph,

HD 148898, HIP 80975, HR 6153, BD-21 4381,

GSC 6228-1489
Посилання
SIMBADдані для HD148898

HD148898 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A6 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 4,4.[1] Розташована на відстані близько 174,8 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD148898 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 61км/сек.[3]

Пекулярний хімічний склад

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD148898 має підвищений вміст Cr.[1]

Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 248,6± 169,4 Гаус.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A…498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631