HD10783
Зовнішній вигляд
(Перенаправлено з HIP8210)
Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
---|---|
Сузір'я | |
Пряме піднесення | 1г 45х 42,53с |
Схилення | + 8° 33′ 33,3″ |
Видима величина (V) | 6,55[1] |
Характеристики | |
Спектральний клас | A2 |
показник кольору U−B | -0,16 |
яскравість B | 6,513±0,004[2] |
показник кольору B−V | -0,026±0,005[2] |
яскравість V | 6,544±0,004[2] |
Тип змінності | |
Дані фотометрії Стрьомґрена | |
колір b−y | -0,06 |
індекс m1 | 0,20 |
індекс c1 | 0,86 |
індекс Hβ | 2,82[1] |
Дані фотометрії Гіппаркос | |
Максимальна яскравість | 6,530[2] |
Мінімальна яскравість | 6,560[2] |
Період фотометричної змінності зорі |
4,13[2] доби |
Астрометрія | |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 5,22± 0,84[2] мас/рік |
Паралакс (π) | 5,37 ± 0,74[2] мас |
Відстань | 607,37 світлових років 186,22 парсек |
Подробиці | |
Маса | 2,79 M☉ |
Радіус | 3,6[3] R☉ |
Світність | 1,98 L☉ |
Ефективна температура | 10000[3] K |
Обертання | 4,13281[3] |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для HD10783 |
HD10783 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A2, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,6.[1] Вона розташована на відстані близько 607,4 світлових років від Сонця.[2]
Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 4,13 доби в межах від Hmin= 6,56 до Hmax= 6,53.[2]
Зоряна атмосфера HD10783 має підвищений вміст Si .[1]
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 1269,1± 259,7 Гаус.[4]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б в г Balega, Yu. Yu.; Dyachenko, V. V.; Maksimov, A. F.; Malogolovets, E. V.; Rastegaev, D. A.; Romanyuk, I. I. " Speckle interferometry of magnetic stars with the BTA. I. First results", 2012 Astrophysical Bulletin, Volume 67, Issue 1, pp.44-56
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |