Орлан-рибалка малий
| Орлан-рибалка малий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Icthyophaga humilis (Müller & Schlegel, 1841) | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Falco humilis S. Müller & Schlegel, 1841 Ichthyophaga humilis (S. Müller & Schlegel, 1841) Haliaeetus humilis (Müller,S & Schlegel, 1841) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Орлан-рибалка малий[2] (Icthyophaga humilis) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae)[3]. Поширений у південно-східній Азії, переважно в передгір'ях Гімалаїв, Індійський субконтинент. Існують спостереження цього виду з Гуджарату, Центральної Індії та нещодавно з долини річки Кавері на півдні Індії, хоча дехто вважає, що відомості з південної Індії надходять від ізольованої популяції, з-поза нормального ареалу виду[4]. Деякі таксономічні організації відносять цей вид до монотипного роду Icthyophaga, інші відносять його до роду Haliaeetus.
Є два підвиди: Icthyophaga humilis humilis, який походить з Малайського півострова, Суматри, Калімантану та Сулавесі[5]; і Icthyophaga humilis plumbeus, поширений від Кашміру через південно-східну Індію, Непал і М'янму до Індокитаю[5].
Орлан-рибалка малий — хижий птах середнього розміру переважно сіро-коричневого кольору з широкими тупими крилами та грубими неопереними ногами[6]. Птах менший за спорідненого орлана-рибалку великого (Icthyophaga ichthyaetus)[7], і їх часто плутають з подібними видами. Орлан-рибалка малий має коричневу грудку, білі стегна та живіт[8]. У них короткий округлий хвіст, довга шия і маленька голова[7]. Молоді орлани-рибалки зовні схожі на дорослих, але мають карі очі, тоді як у дорослих очі жовті. Дорослі особини мають розмах крил до 1,2 м і можуть виростати до 64 см у висоту[8].
Орлан-рибалка малий — це рибоїдний птах, кігтисті лапи якого пристосовані хапати слизьку рибу. Вони мають сильно загнуті кігті[5], а спікули (шипи) вздовж нижньої сторони пальців птахів допомагають утримувати рибу, коли вони витягають її з води[8].
Орлан-рибалка малий харчується в основному рибою, яку він вихоплює з води, спостерігаючи за нею згори з сідала, яким може бути нависле дерево або скеля посеред струмка[5]. Звичайно у них є кілька своїх улюблених сідал, які вони часто міняють протягом часу годування[8]. Оскільки їхній раціон переважно складається з риби, орлани мають великі загнуті кігті, пристосовані для лову риби та її витягання з води[7].
Орлан-рибалка малий проживає коло різноманітних водойм — річок, озер і водно-болотних угідь[7] і найчастіше трапляються вздовж гірських потоків і швидкоплинних вод[7]. Відомо, що в горах вони досягають висоти до 2400 м н.р.м., але зазвичай їхнє переважне середовище існування нижче 1000 м[8]. Було зареєстровано, що деякі орлани досягають висоти понад 4000 м у Непалі[7].
Відомо, що орлан-рибалка малий мешкає в Індії та регіоні Кашмір[7], охоплюючи ареал на схід до Непалу, Китаю та інших частин Південно-Східної Азії[7]. В Індії вони обмежені передгір’ями Гімалаїв і рухаються на північний схід[8]. Дорослі особини рухаються на південь від гімалайських гірських хребтів, але залишаються територіально та по висоті в Гімалаях протягом року[7]. Відомо, що вони живуть у різних місцях, таких як Бангладеш і Непал, Камбоджа, Індонезія та В’єтнам[8]. Дослідники вважають, що їх налічується від 1000 до 10 000 особин[7]. Чисельність орлана-рибалки малого скорочується з різних причин, таких як втрата середовища проживання, тривоження з боку людини, а також полювання та гніздового хижацтва[7]. Нещодавно BirdLife International включила їх до списку під категорією «виду, близького до загрозливого стану»[7].
Хоча інкубаційний період і період зльоту на крило невідомі, сезон розмноження в орлана починається в березні й закінчується в серпні для тих, хто мешкає в Північній Індії та Непалі[7], але в інших регіонах може починатися в листопаді й закінчуватися у квітні[7]. Приблизно 2—4 яйця відкладаються в кладку[7]; їхні гнізда складені з паличок і зеленого листя[7]. Після тривалого використання гніздо може досягати 1 м завширшки та до 1,5 м заввишки[7].
- ↑ BirdLife International (2016). Icthyophaga humilis: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 12 червня 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2024). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 червня 2024.
- ↑ Ramarao, D.; Karuthedathu, D.; Mohanram K.; Prakash H. L.; Raju A. K.; Sreekumar H.; Kumar, S.; Das, V. (2011). On the breeding of Lesser Fish-Eagle Ichthyophaga humilis in Cauvery Wildlife Sanctuary, Karnataka (PDF). Indian Birds. 7 (1): 9—13.
- ↑ а б в г Lesser Fish Eagle: Ichthyophaga humilis. Global Raptor Information Network. Процитовано 1 квітня 2014.
- ↑ Lesser Fish-eagle Ichthyophaga humilis. Процитовано 1 квітня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Lesser Fish Eagle – Ichthyophaga humilis. Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 1 квітня 2014.
- ↑ а б в г д е ж Lesser Fish Eagle (Icthyophaga humilis). Planet of Birds. Процитовано 1 квітня 2014.
|